Ментальні війни та відчуття провини

ЯНІНА ПРУДЕНКО побувала на кількох фестивалях, де художники намагалися говорити про смутні часи крізь призму сучасного мистецтва, і відчула тягар провини.

Спільне за межами постсоціалістичного

АННА ХВИЛЬ порівнює свій досвід перебування у різних містах і помічає, що всі постсоціалістичні міста щасливі однаково й нещасні по-особливому.

На межі репортажу й роману

ГАННА ПРОТАСОВА відстежує, як співвідносяться факт і вигадка в документалістиці.

Інституційний потенціал культурних ініціатив

МИКОЛА СКИБА спостерігає за труднощами й перемогами Конгресу культурних активістів. Здається, прогноз утішний.

Університет: відкритий чи системний?

10616013 10152671904004004 3593120075763405028 n

Korydor побував на дискусійній панелі про класичний та вільний університети як різні підходи до освітнього процесу. Пропонуємо нотатки цієї розмови.

Ідеальне місто

Категорія: Колонки

Олександр Бурлака

9 квітня 2014

5016

Проект міста Славутич був створений в 86-му, практично відразу після аварії, за два дні: на лист директора інститута КиївЗНІЕП відгукнулись представники проектних інститутів 8 республік. Необхідно було забезпечити житлом тисячі людей, що втратили все з Прип’яттю та продовжували працювати на ЧАЕС. Майже вперше (і востаннє) в радянському містобудуванні були заплановані райони з котеджною забудовою – там розселяли не керівництво, а сім’ї з трьома і більше дітьми.

Архітектори з Баку, Вільнюса, Єревана, Москви, Тбілісі, Талліна та Риги приїхали з планами свїх типових проектів житла, громадських будівель, разом на величезній топозйомці розставляли макети об’ємів та намічали осі. За 26 років осі залишились на місці, а Славутич практично не змінився – лише готель біля вокзалу залишився незавершеним. Відчувається досі і те, що при проектуванні був закладений принцип пріоритету пішохода – центр з основними об’єктами обслуговування - пішохідний.

Будівництво міста, яке планували на 25 тисяч жителів було закінчене за два роки, всі матеріали будівельники везли з собою: рожевий вірменський туф, дерево, частини керамічних панно і навіть залізобетонні панелі. Райони, побудовані різними республіками, відчутно відрізняються за архітектурою. Сама ж пляма міста була продиктована формою вільної ділянки в лісі на аерофотозйомці. Але ділянка виявилася болотом і вже запроектоване місто довелося переносити на 10 км та саджати просто посеред лісу. Будували досить обережно, щоб зберегти максимальну кількість дерев.

Безсумнівно, Славутич – це пам’ятка радянського(ому) мистобудування(ому), яким воно ніколи не було, виставка під відкритим небом. Не так багато в світі міст, що побудовані за одним планом і розвиваються за цим планом. Тому, технічно, Славутич – ідеальне місто, майже.

24-27 квітня 2014 року у місті Славутич, що біля Чорнобиля, відбудеться Перший міжнародний фестиваль кіно та урбаністики “86”. Фестиваль присвячений актуальним проблемам сучасних міст, альтернативній енергетиці та екології.