Ментальні війни та відчуття провини
Спільне за межами постсоціалістичного
На межі репортажу й роману
Інституційний потенціал культурних ініціатив
Університет: відкритий чи системний?
Зачароване коло насильства
- Категорія: Колонки
- Володимир Єрмоленко
- 2 грудня 2013
-
-
- 3131
Є одна логіка насильства, яка повторюється в історії. Це логіка кола. Зачарованого кола, яке не розривається, але розширюється, охоплюючи все більше людей.
Усі великі громадянські конфлікти стають нестримними передусім тому, що в певний момент втрачається чітке розуміння, хто є ініціатором насильства. Хто є жертвою, а хто є катом. Бо жертви дуже легко перетворюються на агресорів, якщо мають сили.
Усі затяжні громадянські конфлікти стають нестримними тому, що початковий праведний гнів перетворюється на зачароване коло помсти. Взаємної помсти одних проти інших і навпаки. А потім помсти всіх проти всіх.
Ви здивуєтеся, коли почитаєте деякі тексти німецьких нацистів чи італійських фашистів. Вони сповнені жертовницької тематики. Вони сповнені думки, що їх образили, маргіналізували, знесилили. І тому треба взяти реванш.
Тому владі зараз вигідні будь-які прояви насильства від суспільства. Спровоковані чи ні. Якщо такі будуть, це дасть їй додатковий аргумент: вона зможе в очах деякої публіки перетворити себе на жертву, а не на агресора.
Не можна владі давати цей привід. Не можна їй давати привід подавати свою агресію як самооборону.
Тому у мирному спротиві є не тільки моральний аргумент. У ньому є також аргумент прагматичний. Ми переможемо тільки тоді, коли в очах суспільства та світу влада буде залишатися єдиним ініціатором насильства.
Влада – агресор. Ми – мирні. Таке розмежування має бути чинним протягом усіх подій, які розвиваються сьогодні.
