Траєкторії харківського паблік арту


Звичний для Заходу феномен публічного мистецтва – перенесення творчої роботи мистецтва у відкрите біосоціальне оточення, у публічний простір міста – для України зовсім молодий. Фактом своєї появи у нас він зобов’язаний політичним подіям 2004-го року. Яскравим тому прикладом є вуличні гепенінг-провокаціі «Р.Е.П.-івців» або яскраві публічні заяви харківської арт-групи «SOSka». Та, на противагу їх агресивно-негативного акціонізму, в цьому тексті представлені політично-нейтральні практики публічного мистецтва в Харкові, які орієнтовані на естетичне оформлення образу міста, гуманізацію його простору та актуалізацію в міській уяві і пам’яті символів культурного, сучасного та... чистого Харкова.

Творчий Харків тішить нехай повільним, але впевненим й унікальним поступом культурних змін. Сьогодні можна без сумніву заявити, що творча міська сцена Харкова порушує замкнуте коло вбивчої стагнації. Культурний вакуум — знемога збурень 90-х — сьогодні наповнюється розмаїттям відтінків культурних артефактів на вулицях міста. Сьогодні Харків — це місце, в якому низка художніх траєкторій прокладає свій шлях в історичний і символічний простір міста. Його історія, пам’ять є однією з тем «експериментів» на різних «фронтах», із-поміж яких особливий інтерес викликають практики public art, продиктовані найближчою для публічного мистецтва цього міста традицією декоративно-монументальної школи й роботою зі змістом «самообразу» Харкова — його ідентичністю. Традиційно «інновативний» Харків пізнає себе по-новому у фактах творчої презентації сучасних місцевих художників. 

Твори публічного мистецтва на вулицях міста

Оформлення й маніфестація образу міста здійснюються силами молодих художників, дизайнерів і графітистів. Як відомо, будь-яка ідентичність «зіткана» з пізнаваних текстів, образів і ритуалів певної спільноти. Їх (від)творенням та актуалізацією й зайняті харківські митці. Говорячи в цілому про об’єкти public art у Харкові, можна виділити щонайменше чотири класи, які певною мірою актуалізують відповідні шари культурних значень: 1 — Харків культурний, 2 — Харків модерний, 3 — Харків екологічний, 4 — Харків космічний.

Перший клас об’єктів містить у собі роботи, що оперують культурними символами, які акцентують компоненти ідентичності міста, що дозволяють говорити про нього як про місто культури, мистецтва, науки, місто можливостей. У контексті, що нас цікавить, перш за все, необхідно відзначити настінні розписи на вулицях Пушкінській і Гоголя. Понад десяток робіт — справа рук харківських художників, серед яких Роман Мінін та Гамлет Зіньківський — новатори, які стоять біля витоків цього руху. Роботи реалізовані за посередництва муніципальної галереї та за підтримки приватного спонсора, який наддав робочі матеріали. По суті, це стріт-арт. 

Пушкін і Гоголь у стріт-артівській інтерпретації Мініна, Гамлета, Уляни Биченкової, Сергія Харлашина та інших художників являють ілюстративний приклад зміни характеру візуальної комунікації між мистецтвом і публікою в міському середовищі. Грамотна композиція, насичений колорит, гарна графіка хоча й вирізняють ці роботи високою художньою цінністю, та все-таки вони більше примітні не пластичною мовою, а оперуванням культурними концептами, тим, що Розалінд Крауз назвала «оптичним несвідомим». Тактика «перекидання змісту» обрамлює Пушкіна, Гоголя, Гармса, Толстого в незвичний, егалітарний контекст. Фігури класиків, скоріше, комедійні, ніж монументальні. Комплекс добре прочитуваних ідеограм без головоломок образу транслюється прямо у свідомість: Пушкін на коні, у Космосі, в казино, коротко кажучи, Пушкін у «життєвому світі» сучасного повсякденного існування, на поверсі щоденних практик.

Це сучасний варіант меморіальної дощечки, що не інформує глядача шкільним кліше «великий російський поет», а оповідає про «живого», «людяного» Пушкіна. Тому «антигероїзм» робіт є важливою особливістю харківського стріт-арту, що визначає його включення в ідеологічне поле public art. 

Проект сommunity art — наступний приклад із цієї серії: соціальна акція «Різдвяний трамвайчик», проведена в переддень свята в 2008-у й 2009-у роках. У тематично прикрашеному салоні арт-трамвая, що курсував по маршруту №12 від Південного вокзалу до парку ім. Горького, могли проїхати всі бажаючі. Колядки пасажирів супроводжувалися живою грою музикантів. Арт-трамвай став третім полем Різдвяного фестивалю «ТриПілля» [1]

Харків як місто модерне, місто роїння тисяч «електричних бджіл», — данина «індустріальності», прогресу, сучасності й таких їхніх складових як промисловість, машинобудування, високий науково-освітній потенціал, швидкісні комунікації, налагоджена інфраструктура — атрибутів індустріального міста. Найяскравіший приклад із цієї серії — техностатуя «Символ виснажливої підземної праці», що з’явилася в підземному переході станції метро «Університет». 

Виготовлена працівниками підприємства у вільний від роботи час зі старих металевих запчастин, вона була встановлена в ніч із 7-го на 8 серпня 2009 року на честь 34-річчя відкриття Харківського метрополітену. Інсталяція втілює діяльність працівників метрополітену, їхні нелегкі трудові будні. Техностатуя спочатку була встановлена без таблички з назвою, що підсилювало здивування публіки й інтерес до твору. Цьому сприяла унікальна морфологія й семантика пам’ятника. Пафос та іронія проекту «кричать» крізь сталевий каркас із металолому фігурою «героя нашого часу» — простого робітника, який із незламною стійкістю металу, з тією самою трагічністю, що й на обличчі статуї, відпрацьовує свою нічну зміну.

Подібна стратегія може прийняти цілком конкретний маркетинговий характер і стосовно всього міста. Саме це характеризує PR-проект «Моторне місто». Дизайнери студії 3Z із власної ініціативи розпочали просування туристичного бренду Харкова — альтернативного логотипу (герба) міста. Його зміст включає історично сформовану модерність, індустріальність, науковість міста і мобільність, заповзятливість його мешканців. На стіни будівель, тротуари, технологічне обладнання та інші об’єкти художники за допомогою трафаретів нанесли 70 сітілайтів, що являють собою модифіковану заголовну літеру «Х», а також розклеїли постери із зображеннями харківської повсякденності другої половини ХХ століття та сьогодення.

У своїй концепції логотипу автори наполягають на відродженні колишньої величі в новій модифікованій формі. Важливо підкреслити, що ідея дизайнерів поєднує, з одного боку, нагадування про образ Харкова як лідера індустрії, науки й культури, а з іншого, — традиційно властиве йому прагнення до вільності, цілеспрямованість, культурну неоднорідність. Актуалізувавши такий варіант пам’яті про Харків, творчий колектив задумав створити всеохоплюючий образ-бренд, що дозволить представити місто як інвестиційний об’єкт, привабливий також і з туристичної точки зору.

Чистий і зелений Харків

Соціально-екологічний «ангажемент» харківського публічного мистецтва представлений у роботах Уляни Биченкової та Юліани Алімової. З цієї серії, насамперед, цікава «еко-акція» у відповідь на вирубування дерев на центральних вулицях міста (Римарській та Культури) у квітні 2009 року. Соціально орієнтована ідея реалізована шляхом дизайнерських вирішень і являє собою серію написів-послань: «Пам’ятало!», «Розпускалося», «Шелестіло!», «Сипало листя!» тощо, прикріплених до пеньків спиляних дерев. Зрізи також були пофарбовані в червоні кольори, що символізувало кров. Фотозвіт про роботу був представлений на 7-й міжнародній трієнале екологічного плакату «4й блок» у Харкові в 2009 році.

У репертуарі міських інтервенцій Уляни Биченкової присутні роботи, менш драматичні, але виконані в такому самому ідейно-тематичному ключі. Їхня основна мета, за словами художниці, — «гуманізація» навколишнього середовища. Для досягнення цієї мети Уляна Биченкова використовує автентичний, художній спосіб. Вона розписує стіни метафоричним зображенням «екологічного будильника», німим дзенькотом якого намагається привернути увагу людей до проблеми чистого повітря, чистої ріки, парків, зелених вулиць і житлових районів.

Ідейно близькі конотації проглядаються в одній із робіт Гамлета в арці будинку №45 по вул. Пушкінській. Настінне зображення голуба на тлі небесного кольору доповнене одним-єдиним словом — «чистий». Пряма і зрозуміла кореспонденція з банальним бажанням бачити вулиці свого міста чистими.

Через терни до зірок

Іще одне нагадування про місто пов’язане з його недавнім «космічним минулим». У Харкові вироблялося апаратне устаткування систем управління космічних ракет. Тематика Космосу й особистостей, що його персоніфікують, представлена в міських роботах Олі Пелипас («Супутник»), Кості Аленинського («Космічний корабель»), Сергія Харлашина, Романа Мініна («Ми перші») та Даші Єремко («Гагарін»).

Проекти були реалізовані на проспекті Гагаріна й супроводжували перший харківський фестиваль сучасного мистецтва «Гагарін-фест». [2] Зображуючи тих, «кого не соромно», ці художники нічого нового й цінного не вносять у світове мистецтво, але для Харкова їхні роботи у своєрідній, часто гумористичній формі є художньою підтримкою іміджу прогресивного й «ученого» міста. «Космогенність», утім, фігурою першого космонавта не обмежилася: привертають увагу й зображення перших живих істот, що побували в Космосі: «Білка» й «Стрілка» в спеціальних скафандрах радісно вітають перехожих зі стіни будинку на одній із харківських вулиць.

Таким чином, і тут харківський паблік-арт хоча й апелює до складної й «серйозної» теми Космосу як можливості трансгресивного акту — культурного стрибка в майбутнє – він у буквальному розумінні усміхається тому значенню Космосу, якого йому надавала радянська пропаганда. Інверсія змісту зображуваного проявляє пряму співвідносність цих робіт із каноном паблік-арту. 

Як бачимо, відомий усім як нудний і сірий, Харків дивує різноманітним репертуаром художніх робіт у просторі міста. На вулицях, парках, у метро ми зустрінемо «мікс» жанрів і стилів мистецтва, але за цією варіативністю лежить інтенція, що їх об’єднала, — актуалізація уявлень про місто, його історію, нарешті, про людей у ключі аполітичному, але від того не менш актуальному. При цьому, у своїй застиглій формі вони не дивляться на вас зверхньо, як традиційний пам’ятник, а знаходяться нарівні, як Гоголь на вул. Гоголя, або зовсім розташовані під ногами, як альтернативний герб Харкова на бруківці центральних вулиць.

На відміну від європейських аналогів, харківський паблік-арт не настільки агресивний у сюжетній програмі — у його завдання не входить нагадування про жахи тоталітарних режимів або воєнного часу. Хоча цілком імовірно, що для цього настане час, але сьогодні на порядку денному стоять питання, скоріше, творчого або інтегративного характеру. Харкову як складній символічній системі потрібні образи, здатні наповнити значення цієї системи позитивними символами-«маркерами». І художники усвідомлюють таку потребу як для харків’ян, які, в певному розумінні, і є місто, так і для самопрезентації міста в загальнонаціональних масштабах.

Примітки:

1. 25–27 грудня в Харкові відбувся унікальний різдвяний фестиваль «ТриПілля»: фестиваль трьох днів і трьох полів-майданчиків, на яких розгорнулися акції фестивалю. Ініціатор культурної події – Роман Мінін, який, за підтримки мецената Анатолія Саєнка, відомого харків’янам за грандіозним «Gagarin-fest», став арт-вибухом для міста в листопаді 2009 р.

2. Від 30 жовтня по 7 листопада 2009 року в одному потоці були об’єднані різні
художники й стилі. Назва фестивалю, за словами організаторів, пояснюється тим, що художник – це, в якомуcь розумінні, «Гагарін», який своєю творчістю відкриває людям нові світи. Программа фестивалю включала інтерактивні акції, он-лайн малювання, перфоманси, виставку робіт сучасного мистецтва харківських художників, і, звичайно, стріт-арт.

"Дуель століття", Роман Мінін"Голий Пушкін", Роман Мінін"Розпускалось", Ульяна Биченкова та Юлія Алімова"Пам'ятало", Ульяна Биченкова та Юлія Алімова"Вкривало", Ульяна Биченкова та Юлія Алімова"Чистий", Гамлет Зінківський

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676