To Be With Art

© Артем Волокітін
Артем Волокітін, Золотий перетин, 2008

Аукціон художніх творів на користь Фундації Центр Сучасного Мистецтва – велетенський виклик для самої ФЦСМ. Це те, що постійно обговорюється усередині Центру. І те, що стане лакмусовим папірцем готовності інституції відповідати ролі, яку на неї покладає жест передачі художником свого твору. Відмови від отримання фінансового еквіваленту праці на свою, автора, користь заради інституції.

Адже, що означає готовність з боку художника, а тим більше великої групи активних і знаних на мистецькій українській сцені авторів, передати кошти від продажу свого твору на користь Фундації? Передусім те, що таким чином художник визнає цю інституцію інсайдером самих художніх процесів. Це символічне підтвердження користі в найабстрактнішому сенсі цього слова, яку бачить художник (зауважу – не менеджер мистецтва, не імплементатор культурної політики чи культурний оглядач, а саме художник як той, хто безпосередньо створює основний масив мистецького). 
Символічне визнання ФЦСМ частиною життя мистецької громади настільки важливою, що часто позбавлені стабільного джерела фінансової підтримки чи-то з боку держави, чи міської громади художники готові відмовитися від власного потенційного заробітку, свідчить про очікування і накладає уже не символічні, а програмні обов’язки на інституцію-бенефактора.

Отже, аукціон виявляється не просто однією із рутинних подій, а тим, що визначає стратегію Фундації на найближчі 2 роки. Створений ззовні, але підтриманий і фінансований зсередини самого мистецького середовища, Центр перетворюється на якщо не творений, то спів-створюваний художниками осередок. А значить головною цільовою аудиторією Центру надалі має стати саме мистецька спільнота. Передусім вона, хоча й не виключно. 

Тут треба зауважити, що готовність з боку середовища до такої консолідованої підтримки Центру була однією з мрій кінця 1990-х – початку 2000-х. І її реалізація нині зумовлена, на мою думку, появою покоління-2004, прямо пов’язаного з діяльністю Центру Сучасного Мистецтва при НаУКМА в останні роки його існування. 

Саме це покоління стало тим клеєм, що – непомітно для самої мистецької сцени і часто всупереч думці багатьох її учасників – почав з’єднувати окремих авторів чи невеликі групи в деяку нестійку, з неясними обрисами, але об’єднану спільними дискусіями громаду. Відтак, – парадоксально – ЦСМ при НаУКМА, який бачив своєю місією розвиток широкої публіки сучасного мистецтва, повернувся до місії свого попередника Центру Сучасного Мистецтва Сороса. Місією ЦСМС була підтримка українських митців і налагодження контактів між українським та міжнародним мистецьким середовищем. 

Нинішня Фундація Центр Сучасного Мистецтва як спадкоємець вже Центру Сучасного Мистецтва при НаУКМА також своєю місією бачить підтримку художників. Будучи вже зовсім точними, місія ФЦСМ може бути такою: «Бути доступною відкритою платформою для українських художників, критиків, кураторів, письменників і дослідників сучасного мистецтва. Давати простір для експерименту в царині сучасного мистецтва й інформувати про нього міжнародну професійну мистецьку спільноту». Або, знову скорочуючи до суті, за висловлюванням Гілберта і Джорджа: «To Be With Art is All We Ask» (1970).

З практичної точки зору це означає, що в разі успіху аукціону (а він є подією експериментальною для всіх своїх учасників і цього не можна забувати), ФЦСМ приділить левову частку уваги програмам для митців. Не ідеться про якийсь набір конкретних послуг для окремих митців, а про напрями роботи, які мають покращити комунікацію про українське мистецтво й осмислення цього мистецтва, а також дати простір для експериментування. А саме, ФЦСМ планує впровадити міжнародну програму ознайомлення міжнародних фахівців із українським мистецтвом. Це не буде програма масштабу Міністерства культури, але вона повинна допомогти поінформувати ключових іноземних фахівців з мистецтва про те, що відбувається на українській мистецькій сцені. 

Фундація також працюватиме над програмою малих експериментів для студентів мистецької академії і молодих художників. Можливо, такі проекти створюватимуться у партнерстві з художниками старшого покоління – саме задля подолання розриву між цими різними поколіннями, кращої передачі знання, а не приховування його в рамках усної традиції невеликої групи.

Я переконана, що нині надзвичайно бракує такого місця, де молодий художник може презентувати праці, спираючись на право неуспіху. Як зауважила одного разу художниця Алевтина Кахідзе у процесі підготовки перформансу «Тільки для чоловіків, або суджений-ряджений, з’явись мені у дзеркалі» (ЦСМ при НаУКМА, 2006) у відповідь на прохання журналіста надати підтвердження, що проект буде успішним і його варто анонсувати в пресі: «Навпаки, мій проект може бути неуспішним». 

Свобода припускати неуспіх власного проекту перетворилася на деяку розкіш, коли вона необхідна для витворенням художником своєї мови, окреслення свого інтересу, навіть набуття звичайних робочих навичок. ФЦСМ – в ідеальній ситуації – мав би стати таким осередком, де гарантований успіх не є конечною умовою для початку співпраці між художником та інституцією.

ФЦСМ продовжить, також, розвивати українську критику мистецтва. Передовсім, у формі он-лайн журналу КОРИДОР. А також і у формі дискусій, проваджених зовнішніми кураторами/модераторами, або запрошення до слова іноземних критиків. Власне, Центр спробує стати «домашньою організацією» для незалежних кураторів і художників, які зможуть створювати тут свої проекти. 

Врешті, Фундація прагне стати місцем, куди художники приходять просто випити кави, зустрітися з колегами, поговорити про справи. Місцем, яке першим спадає на думку, коли ви призначаєте напівділову зустріч. ФЦСМ надіється, що із таких зустрічей народжуватимуться нові міркування, ідеї чи великі приязні.

Жест довіри з боку художників вимагає відповідних дій з боку Фундації. Але вочевидь, всі ці дії не розпочнуться раптово і одномоментно. Елементи програми на користь художників планується запроваджувати поступово, тестувати найкращі моделі, експериментувати. 

Як я вже писала вище, сам аукціон, як і викладені тут плани, - експеримент для Фундації Центр Сучасного Мистецтва. І він може бути неуспішним, точнісінько як будь-який мистецький проект. Але він розпочинається з вдячністю до художників, готових ризикнути власними роботами заради існування ФЦСМ, і продовжуватиметься в найкращій надії на здатність Центру відповідати потребам мистецької громади надалі.

Напевне можна сказати одне – вже нині Фундація є місцем, куди варто приходити просто на каву і дружню розмову, а її проект – журнал КОРИДОР – платформою, котра надає голос критикам і художникам. Маю надію, наш спільний експеримент виявиться вдалим і ці функції громадського осередку для художників надалі лише увиразнюватимуться і слугуватимуть потребам громади.


Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676