Чому я досі пишу про сучасне мистецтво?

© Artchive
Norman Rockwell "Coinoisseur" (1962)

Наприкінці листопада 2010 року Фундація ЦСМ проводила міжнародний дискусійний проект «Kyiv Offline: Арт-критика в добу миттєвого доступу», адресований потребам виробити спільне розуміння можливостей і ролі критики сучасної культури та мистецтва у добу миттєвого доступу до інформації поміж критиками в Україні. Одним із результатів проекту стала добірка есеїв учасників проекту, які дискутували із теперішньою критичною ситуацією в країні.

КОРИДОР долучається до дискусії про роль мистецької критики і впродовж 2 тижнів публікуватиме частину текстів, створених після «Kyiv Offline». Збірка усіх текстів буде незабаром доступна на сайті Фундації ЦСМ.

У понеділок, 24 січня, дискусія про те, «Якою має бути мистецька критика?», відбудеться «НА ПІДЛОЗІ» у Фундації ЦСМ.
Свого часу я була впевнена, що випускникові Академії мистецтв світить виключно робота в музеї та публікації в наукових виданнях. Але мистецтво з того часу стало “артом”, котрий, з одного боку, - частина шоу-бізнесу, з іншого, – цілком незрозуміла більшості людей сфера прояву “антиестетики” та “псевдотворчості”. Сучасне мистецтво глядачам не подобається, воно їх дратує. А те, що їм до вподоби, – доводить до відчаю критиків.

Відтоді змінилось і багато інших речей – енна кількість друкованих видань зникла й більшість арт-критиків опинилася в мережі. Але нічого поганого в цьому не бачу. Тепер я знаю, що думають про сучасне мистецтво ханжі з активною громадянською позицією та люди, яким байдуже все, особливо сучасне мистецтво, про що вони ніколи не промовчать у своїх коментарях.

Але змінюємось і ми, критики. Ми спокійно ставимося до коментарів, навіть, радіємо їм, якими б вони не були, – головне, що нас читають. І писати ми почали іншою мовою – інакше нас просто не зрозуміють читачі глянцевих журналів, сіті-гайдів та інтернет-порталів. 

У наших статтях і блогах побільшало цифр та імен відомих авторів, колекціонерів і галеристів. Редактори наказують: коротко “що-де-коли” і якнайбільше - пліток та скандалів. Більше картинок, менше тексту. Орієнтуємось на телеглядачів. 

Я професійний мистецтвознавець, але називаю себе арт-критиком, адже вважаю арт-критику особливо важливою в умовах, коли академічне мистецтвознавство та критика (якої, щоправда, мене в Академії не навчали) не призначена і не доступна широкій аудиторії. 

Це не відмова від професії. Арт-блогер, як і арт-критик, повинен оцінювати, аналізувати та інтерпретувати сучасне мистецтво. Але коротко і зрозуміло, сучасною живою мовою, максимально уникаючи професійної лексики. Тобто ми продовжуємо займатись своєю справою, просто змінились правила гри.

Я намагаюсь не писати про виставки та художників, що їх вважаю слабкими і не вартими уваги. І це – позиція. Адже читач майже завжди проти нас, він сприймає критику як обман або піар - на розкритиковану вщент виставку піде ще більше людей. 

Завдання нашого ремесла – показувати художнє життя у всіх його проявах, виявляти шляхи розуміння арт-процесу, його талановитих учасників та їхні роботи таким чином, якими їх, можливо, ще не показували.

І, що найважливіше, - предметом огляду завжди повинен бути художник та його роботи, а не сам огляд. Важливий аналіз, а не емоції. 

Також професійний арт-критик повинен максимально формалізувати свої стосунки з художниками та галеристами, бо репутація – це перше, що цінують у нашій професії.

І якщо ви опинились в мережі, ніколи не забувайте про те, що блог – відкрита форма, а вийти на контакт із аудиторією у формі невимушеної бесіди про сучасне мистецтво – справа дуже непроста. Але можлива, якщо “виключити” в собі критика і “включити” людину, яка розповідає своєму другові про те, що варто не пропустити в світі сучарту: чим це цікаво, навіщо потрібно і про що це може йому сказати, або принаймні на які думки наштовхнути.

Арт-блогерство – це відшуковувати, а не нав’язувати. Це аналізувати та давати експертну допомогу; бути критичним, але залишати шанс і пропонувати варіанти. Адже арт-критик, перш за все, - глядач із незамуленим поглядом. 

І не вірте тим арт-критикам, які мають багато вільного часу. Критик – це постійна зануреність в процес, межі якого складно відстежити. Ти повинен бути в курсі, що відбувалось і відбувається не тільки тут і зараз, але й у всьому світі. Які процеси можна назвати тенденціями і чи мають вони стосунок до того, що відбувається в твоєму місті та країні. Ти повинен постійно співставляти й аналізувати, ще більше - писати. Справжній критик, як і справжній художник, завжди має набагато більше ідей та роботи, аніж гонорарів.

До арт-блогерства можна ставитись як до мистецтва, якщо у вас є амбіції. Але якщо у вас виключно почуття обов’язку – тоді це ремесло, і це ще складніше, адже це – важка щоденна праця не тільки відрізняти та інтерпретувати, але й оцінювати та кваліфікувати. Це професійне рецензування, а не сплески поетичного захоплення чи безжальної критики, яка завжди подібна до зведення рахунків.

І найголовніше. Арт-критик повинен бути зрозумілим максимальній кількості людей і подавати сучасне мистецтво як особливу сферу знань, котра варта щонайменше поваги.


Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676