Критичне лезо антиутопії

© artarsenalnovojazРобота Сергія Попова У Малій галереї Мистецького Арсеналу відбулася групова виставка "Новояз" ("Новомов"). Звертаючись до соціальних проблем сьогодення, митці  «ріжуть» буттєву реальність спільним «критичним лезом» представлених робіт - «гострим» поняттям «новомов», запозиченим із орвелівської антиутопії  «1984».

Художники сфокусувалися на «вічних» проблемах: зловживання владою, маніпуляція релігією та схиляння перед капіталом. Учасники проекту стоять на тому, що у сучасному капіталістичному світі й, особливо, у нашому пострадянському суспільстві з тоталітарною «провиною» ознаки новомову можна легко простежити у «мові політичної пропаганди, глобально нав'язуваній через мас-медіа», що, своєю чергою «покликана замаскувати або приховати реальний стан справ».

Нагадаємо, що «Новомов» ( Newspeak) у романі Орвела є мовою тоталітарного режиму, що була покликана завадити будь-якому опозиційному мовленню та мисленню через виключення виразів і слів, що б означали поняття свободи, рівності чи революції. Слова новомову вбирали в себе максимально широке смислове коло позначуваних понять, що унеможливлювало відхилення від панівної політичної позиції Партії (Ангсоц) не лише на рівні дії, а й на рівні мислення.

В українському контексті питання явища «новомову» можна зводити не лише до зазначеного Миколою Рідним «інформаційного шуму, який нас оточує і знищує» чи до шкідливості білінгвізму, а й до вужчих питань метафоричності мови у повсякденному вжитку та до використовування різноманітних мовних конструкцій під час «побутової комунікації», хоча б фразеологізмів і крилатих висловів, що з поколіннями, на жаль, переходять у «текстовий режим» на полицях. Це частково й засвідчує мармурова скульптура Миколи Рідного «Вага паперів» - стос накладених один на одного паперових аркушів.

Доцільно підкреслити, що мовний вимір є вразливим до соціокультурних змін. Він найбільш «непомітно» піддається ідеологізації, на відміну від виміру візуального, в якому ідеологія проривається, сказати б, «образніше». Але пікантність якраз виникає під час зчитування образів, оскільки це вимагає певних зусиль та знань. Попри те, що зацікавленість серед «зацікавлених мистецтвом» дедалі зростає, є велика ймовірність утворення тріщин між повідомленнями митців та засвоєнням глядачами-споживачами цих повідомлень.

У проекті «Новомов» імовірність утворення цих тріщин мінімалізується завдяки характерній стверджувальної форми, властивій експонованим творам, замість дипломатичної та поширеної нині тактики «відповідей у формі запитань». Тарас Камєнной у полотні «Державний тренажер» промовисто зобразив синій тренажер із ручкою у вигляді пістолету для заправки автомобілей, що чітко нагадує про “вбивче” штучне завищення цін на пальне.

У роботі «100 % якість» Гомер (Саша Курмаз) поєднав гравіровану на склі цитату з Нового Завіту «Исполнилось время и приблизилось Царствие Божие: покайтесь и веруйте в Евангелие» (Мк.1:15)» («Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію») з написами «Рис пропарений» і знаком «100 % якість», які, накладаючись одне на одне, створюють єдиний трирівневий напис. У такий спосіб автор показав, що маніпулювати непоєднуваними, здавалося б, речами можливо, але суто технічно.

Володимир Кузнєцов представив надруковані на папері «Дієслова» - список, де зустрічаються «швиргонути, облизати, пробити, розмістити, вдихнути, довести, процідити, зігріти, наповнити», спонукаючи до думок над глибиною та смислами слів, що діють. Нікіта Кадан у роботі «Серійні зразки (для Києва)» звернувся до болючого питання окупації міського простору торговельними центрами й офісними новобудовами в історичних частинах міста та у громадських місцях (площі, спортивні майданчики, схили над рікою).

Уляна Биченкова звернулася до теми панування капіталу та брендовості, створивши монотипічним методом «Незахищені оболонки». Художниця зобразила план щільно розміщених схематичних будівель і виокремила кілька, підписавши «вибрані» білим по чорному H&M, CHANEL, MOSCHINO. В їхньому «світлі» інші будівлі часто просто розчиняються та тьмяніють. Сергій Попов без будь-якого кокетства олією вивів на полотні свої «Чорні поняття» - «РЕЛИГИЯ», «СИСТЕМА», «ВЛАСТЬ», а Олексій Салманов представив об’єкт під назвою «Київський»: коробки від київського торту фабрики ROSHEN, в одну з яких насипано землі, що спонукає до думок про нероздільність «шоколадної імперії» з земельними ресурсами, які знаходяться у її розпорядженні.

Лада Наконечна у відеороботі «Ідилія» рефлексує над мас-медійним аспектом, продемонструвавши наскільки «державні» радіостанції піддані інформативному відбору, адже серед масиву новин, виголошуваних ведучою, є що завгодно, окрім політичних. Зокрема, особливого відтінку задають довгі розмови про італійську кухню та традиції на тлі цілком українських сільських ландшафтів із видом на колгоспні будівлі.

Специфікою групових проектів, безперечно, є калейдоскопність поглядів, проте, водночас, це інколи розсіює концентрацію, і може виникати прикрий ефект поверховості у розкритті досліджуваних тем, але слід усвідомлювати, що це лише ефект. Також не варто забувати й про небезпеку того, що будь-яка поза-ідеологічна позиція, своєю чергою, є також своєрідною ідеологією.
 

Проект “Новомов” тривав з 27 жовтня до 13 листопада в Малій галереї Мистецького Арсеналу. Учасники: Уляна Биченкова, Гомер, Лада Наконечна, Нікіта Кадан, Тарас Камєнной, Володимир Кузнєцов, Сергій Попов, Микола Рідний, Олексій Салманов.



Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676