Фукусіма-Чорнобиль: подвійне кодування

У дні пам’яті трагедії на ЧАЕС, паралельно виставковому проекту Школи фотографії В. Марущенкa «1986. Два погляди», спільно з галереєю «Лавра» було вирішено показати також плакати з колекції легендарного «4-го блоку». [1]

Логічно, що вибрані з кількатисячного зібрання роботи мали контекстуально гармоніювати фотопроекту в основному залі «Лаври». В ідеалі, хотілося досягти підсилення виставок одна одною. Президент і засновник асоціації «4-й блок» Олег Векленко, ознайомившись з проектом Віктора Марущенка, запропонував роботи саме японця Асаї Йошітеру, який часто використовує фото за основу плакату. Мене, як куратора виставки, вразила їх тонка і глибока алегоричність, і з кількатисячного зібрання плакатів різних країн ми обрали саме японські. А через місяць сталася трагедія світового масштабу – вибух на японській АЕС «Фукусіма-1». Дивне, моторошне співпадіння. Так виставка Йошітеру стала жестом підтримки, пошани загиблим та ліквідаторам. Своїм і японським, 1986 і 2011 років.

Частина представленої в Києві серії робіт Асаї на тему Чорнобиля (у співавторстві з Томоюкі Сузукі та Хірояшу Ітох) отримала гран-прі першого Міжнародного трієнале еко-плакату «4-й блок» (1991). Японські дизайнери, пам’ятаючи про Хіросіму і співчуваючи Чорнобилю, з 90-х років є активними учасниками і членами журі харківського трієнале: премії та відзнаки отримували всесвітньовідомі Шигео Фукуда, Казумаса Нагаї, Фусе Нагі, Такада Юкічі, Такаши Акіяма. 

Асаї Йошiтеру (Asai Yoshiteru) народився в місті Наґоя (Японія) у 1940 році. Зараз Асаї-сан, мабуть, веде неелектронний спосіб життя – імейлом не користується. В англомовному інтернеті про нього знаходимо небагато: засновник студії Agni, багаторазовий призер фестивалів графіки у Нью-Йорку та Берліні, Міжнародного бієнале графічного дизайну в Брно (Чехія), автор кількох десятків персональних виставок у США, Канаді, Німеччині, Франції, Китаї. 

У представлених роботах, створених між 1991-1995 рр., він використовує тонку алегоричність зображення наслідків трагедії - вплив на покоління через забруднення радіацією тіла жінки-матері, її грудного молока. Ми бачимо ніби препароване жіноче тіло, в основному груди. І лише підписи або тонкі, поетичні тексти (про забруднені води, риб, квіти і небеса) повертають нас до теми. Художник Нікіта Кадан влучно підмітив «подвійне кодування» робіт. Цей термін для мене легко пояснює той факт, що жінки, які бачили виставку, майже не потребували пояснень і рідко читали кураторський текст. Чоловіки ж застрягали на першому рівні коду, впіймавшись на «еротизм». Марія Миценко, координатор проектів арт-центру «Я Галерея» Павла Гудімова, за освітою японський філолог, влучно зазначила, що плакати «дуже японські» - тема ніби чорнобильська, але втілена на якомусь іншому енергетичному рівні. У піднебесній. 

Пригадуєте, коли древні дослідники висували перші гіпотези, що Земля кругла, їм опонували аргументом: значить, на протилежній півкулі люди ходять вверх ногами? Неєвропейська частина Євразії для мене - люди, які ходять вверх ногами. Ніби все так само: суспільні устрої, потреби, любов, мистецтво… Але зовсім по-іншому. Сприйняття світу – наче змінені технічні характеристики органів чуттів. Я ще не була в Японії, але вона лаконічно та впевнено з’явилась у моєму культурному житті: спілкування з художником Такаші Муракамі в рамках активностей PinchukArtCentre, дослідження феномену анімації Хаяо Міадзакі, розгорнуті лекції графіка Володимира Чайки про легендарних дизайнерів Шигео Фукуду і Казумаса Нагаї. Можливість представити в Києві роботи японського фотографа і графічного дизайнера Асаї Йошiтеру  – насправді, випадковість. Але випадковість – це перетин закономірностей. Закономірностей, про які хочеться розповісти – відрефлексувати про малий виставковий проект та великий крос-культурний кураторський досвід.

Я вперше працювала з таким «продуктом» - творами іншої культури. Настільки іншої, що їх коди, здавалося б, важко відчитати, адже необхідна значна мислиннєва трудозатратність. Примітним було на відкритті виставки, що потік людей у зали Асаї  поділявся на тих, хто заходив, бачив груди, подумки вішав тег «ага, знову японські збоченці» та виходив, і на тих, що подовгу розглядали плакати, підходили, читали, розпитували, ділились думками. Загалом склалося враження, що тридцять плакатів були привезені для максимум тридцяти людей (більшість з них – художники-графіки). 

Зізнаюсь, мене здивував факт ледачості аудиторії. Небажання заглиблюватись, замислюватись, занурюватись у пошуку думки автора. Нема її на поверхні – проходимо далі. Здається, що попри гучне декларування сприйнятливості художніх висловлювань, ми таки чекаємо майже «лобових», технічно «красиво» зроблених рішень. О, як нам ще рости. Всім - митцям, кураторам, публіці. Але чомусь ростемо ми повільно, як бонсай, якого не доглядають, а не як пагіння бамбуку, відповідаючи планетарній динаміці. Про величезний культурний розрив свідчить і той факт, що ці «еротичні» роботи Асаї були надруковані за сприяння Асоціації атомної енергетики Японії на початку 1990-х років! Можна тільки мріяти, щоб наше Міністерство екології чи культури профінансувало твори такого рівня у найближчі десятиліття.

Роботи Йошітеру Асаї змінили на кілька пікселів технічні характеристики моєї призми сприйняття. Тепер планую поїздку на батьківщину їх автора і думаю продовжувати кураторську роботу з графічним дизайном, японським зокрема.

Примітки:

1. Асоціація дизайнерів-графіків «4-й блок» і Міжнародне триєналє еко-плакату  засновані у Харкові в пам’ять про ЧАЕС плакатистами, художниками-графіками і ліквідаторами в 1991 р. Відбулось вже 7 триєнале, зібрана унікальна колекція сучасного екологічного плакату (понад 4000 робіт з 54 країн світу).