Коли мистецтво говорить про націоналізм

© Худрада
Вуличний проект "Худради" з протидії соціальним захворюванням (2009)

Слово «коли» у цьому заголовку не дуже доречне – мистецтво завжди, хай і опосередковано, говорить про націоналізм та інші домінантні ідеології, натомість теорія – історія, філософія – не готова ці метафоричні розмови помітити. Однак влітку 2010 року мистецтво почало говорити про націоналізм цілком конкретно, засобами аналітичного слова – на КОРИДОРі розгорілась унікальна дискусія між двома українськими художниками, Тарасом Полатайко та Нікітою Каданом. Натомість Полатайко переймається передусім українською культурною ідентичністю, яка уже кілька століть потерпає від імперської політики сусідньої держави, і підозрює молодих лівих у кон’юнктурності через недостатнє, з його точки зору, викривання російських зазіхань.

Я не можу солідаризуватися з жодною з цих позицій. Мені вони видаються однаково перспективними, але й симетрично короткозорими, зосередженими на сучасному моменті (що характерно і для проекту Раель Артель, з якого, власне, ця дискусія і почалася). Викривати внутрішню порожнечу національних проектів, консолідуючу динаміку «образу ворога» так само важливо, як і демонструвати владні дисбаланси і культурну дискримінацію. Однак нація є процесом – і я б воліла, аби подібна розмова велась не словами, а роботами, в яких націоналізм розглядався б як історичне явище, а не як добро чи зло.

Якщо кинути погляд у глобальне майбутнє, мені справді цікаво, яких обертів набере нова національна дискусія – враховуючи сучасну міжкультурну напругу в старій Європі (заборона на будівництво мінаретів у Швейцарії, на носіння хіджабів у французьких освітніх закладах) з одночасним зменшенням державного суверенітету під натиском транснаціональних корпорацій та глобального обігу капіталу. Якщо ми пам’ятаємо, що модерні держави-нації виникли синхронно з розвитком нового способу виробництва, який мав гостру потребу в гомогенній культурі, здатній сформувати атомізованих, мобільних і взаємозамінних індивідів, тобто ідеальну робочу силу (звідси важливість мови та культури для національних проектів – як складових злагодженої системи комунікації), то які національно-культурні ідеології породить сьогоденна неоліберальна економіка, якій уже добряче заважають кордони і потребує нову, глобальну гомогенність? Який вигляд матимуть україн(ки)ці через сто років? Як ірландці в фантастичних фільмах? Ця перспектива задає нову динаміку –  вестернізуючий подих масової культури стирає культурне різноманіття не згірш, ніж національна політика імперської Росії.

Для нас справді має ключове значення соціальна справедливість, яку відстоює Кадан. Але чи має значення наша культурна унікальність, про яку говорить Полатайко? Чомусь, коли мова йде про справедливість, то вона бачиться в якості процесу, боротьби, але якщо говоримо про ідентичність, культуру — це наче застиглі згустки чогось готового. Однак культурна унікальність не менш процесуальне явище, як і соціальна справедливість, так само насичене владними дисбалансами і так само з непевним кінцевим результатом. Чи нам слід ставити це запитання зліва, чи віддати його правим в якості «опіуму для народу»? 

Я дописую ці рядки у Львові. Вчора в муніципальному автобусі милувалася великим календарем на 2011 рік, оформленим історією та заповідями Організації українських націоналістів. Але тут також проводять яскраві й масові флеш-моби хардбасери – нова молодіжна субкультура, яка оце щойно, наприкінці 2010 року, виникла на пострадянському просторі як іронічний стьоб над гопніками. Це кумедний вуличний танець з риторикою здорового способу життя та карнавальною естетикою, поширення якого опирається на інтернет-комунікацію та соціальні мережі. Це щось абсолютно нове і несподіване, що твориться масами тут і зараз і розкриває (не сентиментально-волошкову!) унікальність нашого простору. 

Тому в дискусії про націоналізм я ставлю знак питання і три крапки, віддавши належне і політичному, і культурному полюсам та щиро бажаючи, щоб погляди художників на такі важливі історичні процеси, як формування нації, спирались на широку теоретико-історичну базу, аналіз сучасної ситуації та погляд у майбутнє – інакше розмова ведеться між різними варіаціями «пози страуса».


Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676