Радикальне місце для мистецтва

© Максим Белоусов, 2010 АRT-KYIV contemporary
Пітер Нойвер, директор музею МАК, Відень

KORYDOR продовжує серію текстів молодих арт-критиків, які публікуватимуть свої перші рецензії. Якісної критики має бути більше – ми відкриті для дискусій.

Сьогодні суспільство споживання повсюдно демонструє тотальне використання всіх можливих засобів для особистого задоволення. Не обходить цей розвиток подій і музеї, однак аби «стояти на місці» за кількістю відвідувачів, культурним інституціям доводиться бігти вдвічі швидше, вже не кажучи про збільшення цільової аудиторії. Коли порівняти відвідування європейських і американських музеїв-гігантів та наших вітчизняних, яскраво проявиться біблійний «ефект Матвія» – багатий збагатиться, а бідний втратить: коли музеї зі світовими іменами продовжують набирати оберти, українські – втрачають поодиноких прибічників. Утім зрозуміло, що справа тут не в кармічному законі: йдеться про постійну і послідовну роботу над брендом музею, залучення актуальних методів для зацікавлення розпещеної публіки та заохочення активності аудиторії. Ось чому слід повчитись робітникам українських музеїв у зарубіжних колег.


В рамках виставки Art-Kyiv Contemporary 2010 на Міжнародному круглому столі виступав Пітер Нойвер, директор музею МАК у Відні. Іноземний гість, чоловік у віці, рухався так жваво, жартував так вдало, подавав корисну інформацію так емоційно, що хотілось сподіватись на якісні якнайшвидші зміни на теренах музейної діяльності України за досвідом австрійських колег.

Промова, головне, була присвячена музею в сучасному контексті. Червоною ниткою стало твердження Пітера Нойвера: музей має відповідати вимогам часу. «Мистецтво завжди сучасне, - говорить поважний директор. - Але слід пам’ятати, що найбільший ризик для мистецтва – це не ризикувати».

Тому комунікативні ідеї мають дуже тісно співпрацювати із індивідуальним сприйняттям – і поєднуватись у музейному контексті. Сьогодні музей продукує утопічний ідеал, і можна змагатись із часом та чи гратиме це вам на руку? На думку Пітера Нойвера, Відень ніколи не подолає сучасне через сталий «бренд» міста, де тяглість культури перекриває сучасні тенденції. І єдиний ефективний вихід – це не ігнорувати, а зважати на сучасне мистецтво.

Проекти, реалізовані музеєм МАК, можна назвати «сучасними по-віденськи». Принаймні, серед продемонстрованих Нойвером немає ані брутальних, ані неестетичних, ані нахабних. Всі вони звертають на себе увагу не своєю епатажністю чи бунтарським характером, а навпаки – діють через затишок і гармонію. Так, у проекті 1986 року на Lingst Strasse «Будівля на вулиці Лінгст» на певний час будинок освітлювали різними кольорами, але не ззовні, а зсередини, таким чином, змінюючи атмосферу навколишнього простору через внутрішні трансформації наче живого будинку. Проект народився завдяки специфічному підходу Нойвера, за його словами: «Робота з митцем – це не експорт-імпорт, а розуміння митця, що супроводжується бажанням зробити із ним виставку».

Інший експеримент із феноменом світла MAK проводив 1998 року. Під час виставки «Інший горизонт» на великий екран проектувалось світло із періодичною зміною кольору. Така виставка безперечно грає на взаємодії із відвідувачем і виграє залученням аудиторій.

Один із підходів Нойвера до роботи із митцем – показувати не те, що бачить куратор, а якнайповніше те, що бачить, власне, митець. Цю тезу він ілюструє проектом Джеймса Террелла «Геометрія світла: кратер», показаним у Венеції. Проект нагадує собор із світла, всередину котрого можуть зайти шестеро і перебувати там двадцять чотири години. Цей проект тим цікавіший, що підриває один із законів музеїв: чим більше відвідувачів, тим краще для музейної інституції. Тут все навпаки: проект нагадує, про те, що мистецтво існує не тільки для публіки, а найкращий митець -  не завжди той, хто збирає найбільшу аудиторію.

У пошуках діалогу із сучасним Пітер Нойвер звертає увагу на ще один парадокс: «У Відні не можна робити жодних змін, жодних реконструкцій – бо це бомба, але відповідати часу все одно необхідно». Тож позиція директора музею MAK – не відновлювати, а реконструювати. Щоб залучити до віртуальної дискусії на цю тему широкий загал, команда Пітера зробила міст, котрий нікуди не веде – об’єкт, який не має користі. Акцент Нойвер ставить на питання ЯК робити, а не на сам факт дії.

У проектах MAK гра із простором набуває концептуального значення, не обминаючи естетичної та новаторської місії. У проекті «Місто в нас» (1993) Віто Аккончі продублював стелю, зсунувши її з вертикального до діагонального стану: створювати новий простір можна і без фактичного створення, парадоксально повторюючи те, що вже існує.

Сучасне мистецтво за Нойвером не обходить і соціально значущих тем. Так група митців UFI здійснила проект «Billboard Show»: окупували комерційний простір, і то не в маленьких масштабах, а посягнувши на «святу святих» -  рекламні щити. Створення нових урбаністичних рішень, якими займається UFI, спрямоване на активізацію критичного мислення споживачів і на нейтралізацію порядку денного корпорацій.

Сьогодні діяльність музею MAK полягає у запрошенні митців для створення проектів, а не у збиранні колекції. «Мистецтво потребує радикального місця», - завершує свій виступ Пітер Нойвер. Хтозна, може коли взятися створювати його тут і зараз, за пару років українські директори музеїв будуть авторитетами для австрійських колег.


Катерина Кобилянська – здобуває освіту  за спеціальністю «культурологія» у Національному університеті «Києво-Могилянська академія».  У 2009 році брала участь у конференції «Як бути справді креативним у арт-менеджменті?» у Барселоні.  Протягом року курувала діяльність АРТклубу Школи Візуального Мистецтва Галереї РА. Сприяла організації табору театрального мистецтва «Molfacamp», Бахчисарай, 2010.

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676