Самі Чічкани

© Юрій Федоренко

Важко лишатися безпристрасним в очікуванні чергової гучної культурної події у Києві. Мало таких подій може похвалитися багаторічною історією стабільного існування, проте майже кожна встигла обрости купою стереотипів.Art-Kyiv 2010 був заздалегідь оповитий флером одіозності попередніх чотирьох заходів в Українському домі, гнітюче не придатному, на мій погляд, для експонування мистецтва (не гадатиму, як виглядали артефакти музею Леніна – мені поталанило не застати доби його функціонування). Приємної інтриги, проте, додала кураторська опіка Олександра Соловйова, який, сподіваюсь, отримає гідне поле для діяльності у команді Наталі Заболотної, що тепер освоюватиме безкінечні кубічні метри Мистецького Арсеналу.

Власне, другим важливим авансом Арт-Києву став саме цей унікальний простір, «перехідний приз» української влади, у якому кортить просто зайвий раз побувати. Цікаво, що в Арсеналі, по суті, досі не відбулося жодної масштабної арт-події, що була б всебічно і однозначно схвалена. Душевний Гогольфест мав численні організаційні огріхи, а дві ініційовані пані Заболотною по-глянцевому охайні та чепурні скульптурні виставки були не дуже цікавими. Та магія місця залишається, як і його безумовний потенціал, цього  разу використаний на благо вітчизняного арт-ринку. Адже саме його, теоретично, покликаний підтримувати формат art fair.

Цьогорічна київська fair Арт-Київ (п’ята за рахунком, і друга під грифом contemporary) складалася з трьох великих частин. Основний парад галерей доповнювали приватні колекції українського мистецтва та некомерційні проекти, присвячені відео та street art’у українських і міжнародних художників. Останні дві частини стали дотепними нововведеннями Олександра Соловйова, певними модифікаціями формату арт-ярмарку, що, традиційно, не включає відверто некомерційні секції. І хоча переважна більшість гігантів індустрії (Frieze, численні ярмарки впродовж відомої Armory Arts Week) останніми роками презентують молоді галереї та незалежні проекти, комерційний фактор у них нівелюється рідко.

На Арт-Києві включення проектів «бієнального» характеру видається дуже доречним, якщо не сказати, необхідним кроком. В умовах загального «виставкового голоду» гріх не скористатися адміністративними і просторовими можливостями, зробивши кілька проектів «для душі», аби відтінити строкату галерейну масу. Строкату суто у сенсі кольорового розмаїття, адже крім живопису у галереях, власне, нічого не було. На вернісажі почула показову фразу: «Туди (вказують знайомим на анфіладу зі стендами) можете не йти. Там самі Чічкани». Дійсно, багато живописних робіт на ярмарку: а) належали  авторству самого Чічкана; б) за формальними ознаками відверто нагадували манеру художника;  в) зображували мавп (білоруський художник на стенді «Колекції»).

З галереї в галерею мандрують ті самі тренди, імена, безлика манера організації виставкового простору. Продуманими здалися мені хіба тільки стенди галереї Карася та галереї Березницької, які, принаймні, подбали про деякий ідейний жест в своїх експозиціях. Переважна ж більшість учасників обмежилися вже опрацьованим принципом, що нагадує програмні назви естрадних «капусників» - «лучшее, любимое и только для вас». Серед улюбленого, наприклад, 7 одеських художників, яких досі не виставляли хіба ліниві, в новій одеській галереї з промовистою назвою «Худпромо». На запитання щодо політики галереї її представник бадьоро, хоча й дещо невпевнено відповів: «Підтримуватимемо українське сучасне мистецтво». Що ж, підтримувати Ройтбурда і Гусєва – справа благородна, але не особливо оригінальна.

Та спробуємо на мить забути про не таке вже й широке коло цінителів, фахівців і покупців, адже масштабна рекламна кампанія була розрахована не лише на них. Для широкої публіки з меншим досвідом контакту із візуальним мистецтвом питання оригінальності не стоїть так гостро. Тим, хто прийшов на подію, виклавши 30 гривень (значно більше, ніж за квиток у будь-який столичний музей), цікавим буде, мабуть, усе запропоноване. Хоч, в принципі, Арт-Київ, не декларує, а тому і не має нести виховної місії. Однак тут важливо пам’ятати, що формат fair у міжнародному поняттєвому арт-просторі має свої закони та чіткі функції. Представлене на ярмарку не є категоричним зрізом загальної мистецької ситуації, а лише свідчить про тенденції та актуальний стан арт-ринку.

Довести життєспроможний стан нашого арт-ринку була покликана особлива частина Арт-Києва – зона приватних колекцій, названа Олександром Соловйовим «містком» між комерційною та некомерційної частинами ярмарку. Потішила можливість помедитувати біля полотен Олександра Гнилицького. У галерейних колекціях на продаж його вже немає.

Приємним бонусом Арт-Києва 2010 стала освітня програма, особливо один з її «зіркових» гостей, Віктор Мізіано. Виступ його був присвячений феномену бієнале, зокрема, плюсам та мінусам заснування та проведення її на новому місці. Озвучені Мізіано вади та «підводні камені» гонитви все нових і нових міст за свою власну «брендовану мега-подію» звучали як персонально адресовані застереження. В якийсь момент здалося, що Мізіано звертається вже виключно до тих, що запросили його. Ініціатори Арт-Києва переймаються ідеєю власної бієнале, проте, на цій корисній для них лекції помічені не були, а на круглому столі днем раніше не виявили жодного конструктиву. Нове керівництво Мистецького Арсеналу має добре подумати, перш ніж далі тиражувати під ярликом бієнале сумнівну організаційну модель, відпрацьовану на Арт-Києві та усіляких салонах.

Отримавши свою порцію спектакулярної відради, лишаємо Арт-Київ в очікуванні новин з іншого фронту. Реальна перспектива проведення Маніфести розставила б акценти та визначила б певний тверезий орієнтир для українського художнього процесу по обидва його боки. Адже орієнтир цей потрібен і творцям цього процесу, і дедалі більшій аудиторії, що має навчитися, врешті-решт, не тільки прикрашати оселі, а й мислити.



Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676