Лодзь: фотоісторії світу
© Єлена Чернишова “Дні ночей – ночі днів”
- Катерина Радченко
- 16 червня 2014
-
-
- 2034
Щороку в Лодзі відбувається Фотофестиваль. Потужна конкурсна програма, головна експозиція, семінари, лекції, портфоліо ревю, одним словом, захід варто відвідати будь-якому фотографу хоча б раз у житті.
Цьогорічний фестиваль уперше провів разом із агенцією "Магнум" інтенсивний ворк-шоп із репортажної фотографії. Ажіотаж був настільки великий, що вже за місяць до події реєстрацію припинили.
Фотофестиваль-2014 (5-15 червня) не мав єдиної теми чи кураторської концепції - це показ різноманітних подій та вистав на будь-який смак: від репортажу до концептуальних проектів молодих польських авторів. На жаль, не відбулося головної експозиції, яка би поєднала всю програму під спільним концептом, натомість уперше була представлена колекційна фотографія, об'єднана темою тіла. Виставка “Мотив тіла в польській фотографії” має відверто комерційний характер і помітно випадає з решти програми.
Безперечно, головною виставкою став показ Grand Prix Fotofestiwal-2014. Фіналістами міжнародного конкурсу стали десять молодих фотографів: Мішель ле Белхомм “the blind beast” (Франція), Ентоні Брю “Scrublands” (Франція), Єлена Чернишова “Days of night – nights of day” (Росія-Франція), переможець конкурсу – Девід Феврод “Gaijin” (Японія-Швейцарія), Кирил Головченко “Bitter Honeydew” (Україна-Німеччина), Мері Худелот “The Legacy” (Франція), Адам Лах “Stigma” (Польща), Агнєшка Райс “No Man’s land” (Польща), Марлус ван дер Слут “Le corps vecu” (Голландія), Ренхью Жао “A guide to the flora andfaunaof the world” (Сінгапур).
Ця експозиція ще раз підкреслила, що репортажна фотографія вже давно відмовилася від формату прямого висвітлення подій. Дедалі рідше можна побачити одиночну розповідь в єдиному кадрі. Фотоісторії набувають популярності для розкриття теми. Інколи це історії персональні чи однієї людини в контексті певної соціальної групи. Інколи це просто репортаж, або ж метафорична розповідь. Фотоісторії – це завжди серія робіт, об'єднаних однією темою та стилем. Це готовий проект, який можна показувати в рамках групового шоу або персональної виставки. Саме такі фотоісторії були показані переможцями Grand Prix Fotofestiwal.
Наприклад, французький фотограф Ентоні Брю чотири роки мандрував автостопом по Європі. Автор мав на меті зустріти людей-дикунів, які вирішили відмовитися від життя в місті, кардинально змінити своє існування, поселившись на природі. На фотографіях – портрети цих людей, їхніх помешкань та навколишнього середовища. Хроніка подорожі, замальовки з фотощоденника самотнього мандрівника.
Росіянка Єлена Чернишова з історією “Дні ночей – ночі днів” заявила про себе не лише в рамках фестивалю в Лодзі, але й в престижному конкурсі Press Photo. Вона представила розповідь про життя людей в Норільську, де температура взимку може опускатися до –55 градусів, де ніч триває півроку, це бачення міста, яке десь так далеко на мапі. Роботи лаконічні за стилем та об'ємні за змістом.
Переможець Девід Феврод народився в 1982 році в Кобе, в сім'ї мами-японки й тата- швейцарця. Коли йому було 6 місяців, батьки вирішили переїхати до Швейцарії. У 18 років Девід спробував отримати подвійне громадянство, в чому йому було відмовлено в Японському посольстві. Серія Gaijin – пошук власної ідентичності, створення “моєї власної Японії”, експерименти з постановочною фотографією та грою фантазії. Тема ідентичності набуває популярності в Європі, тому прихильність суддів була передбачуваною.
Роботи переможця конкурсу - Девіда Феврода.
Для робіт Кирила Головченка виділили окрему кімнату. Коли я в неї зайшла, то відчула, що я вдома. На стінах упізнавані види місцевості – Одеська траса. Фоторозповідь про людей, які продають кавуни та дині щоліта. Кожного року я проїжджаю повз них декілька разів на літо, кожного разу дивуюся, як живуть ці люди в полі, як облаштовують свій побут щонайменше на 2 літні місяці. А Кирило просто зупинився і залишився з цими людьми, аби показати їхній побут. Нічні фотографії зі спалахом показують те, що не видно вдень, що бачать лише ті, хто там живе.
Роботи Кирила Головченка
Спеціальна виставка – Leica Oskar 2013 показала серії двох фіналістів Євгенії Арбугаєвої “Тіксі” та Кирила Яжбеца “Waiting to move” ("Очікування на переїзд").
Світло півночі – перша асоціація, яка спадає на думку при перегляді робіт Євгенії. Серія “Тіксі” - це казка про життя справжніх людей у місті Тіксі на півночі Росії. Суворість існування прихована за м'яким світлом зображення, за позитивними відчуттями. Кожен герой нагадує казкового персонажа, який існує лише в фантазіях дітей. Авторка виросла в цьому місті і її роботи переплітаються з власними дитячими спогадами.
Євгенія Арбугаєва, "Тіксі"
Натомість серія робіт молодого словенського фотографа Кирила Яжбеца була також відзнята на півночі, на маленькому острові Аляски, але зображує проблему глобального потепління, зміни в буденному житті. Це – репортаж з приватного життя, історія одного географічного осередку. Знімки не показують особливого, авторського погляду, а радше в певному смислі фіксують побачене ним. Дві авторські серії протилежні за стилістикою виконання, але об'єднані єдиною темою Півночі. Відмінності доповнюють та підкреслюють різницю в поглядах.
Також серед відомих імен на фестивалі були представлені ретроспективи Роджера Баллена, Брайана Гріффіна, Волкера Гінза.
Виставка зірок фотографії. Роджер Баллен. Dresie and Casie, Twins, Western Transvaal, 1993
Неочікувано приємною подією стало відвідування нового простору в Музеї мистецтва MS2, який підготував виставку творів зі власної колекції “Атлас Модернізму”. Експозиція побудована таким чином, що розкриває головні поняття: революція, капітал, місто, експеримент, прогрес, катастрофа. Куратори не мали на меті створювати наратив з історії модерну й дотримуватися хронології, вони прагнули створити “атлас” головних ідей того часу, показуючи топографію різних мистецьких територій, їхній історичний контекст та зв'язок. Основним медіа виставки є фотографія, але також присутні інсталяції, живопис, плакат, відео та скульптура. Похід до музею став логічним завершенням подорожі та яскравим пунктом у моїй особистій географії Лодзя.
Місто ще довго тримало, захоплювало контрастами архітектури, я ледь не запізнилася на автобус до Варшави. Наостанок я заскочила в перше-ліпше таксі й попросила якнайшвидше відвезти мене до станції, але в кишені не залишилося злотих. В результаті 5 хвилин швидкої їзди та 5 євро за розуміння для водія, а в думках вже назрівав план повернення ще раз до цього дивного міста, аби просто поблукати з камерою.
Довідка.
Fotofestiwal проводиться з 2001 як одна з перших значимих фото-подій у Польщі. Це простір для різних форм фотографії та форум для обговорення ролі мистецтва в суспільстві.
Фестиваль проводиться щорічно в травні. Фестиваль народився з ініціативи студентів та викладачів соціології і це завжди впливало на його характер. Серед різних форм і типів фотографії гуманістичні та соціальні аспекти робіт завжди відігравали найважливішу роль.
Grand Prix - конкурс в рамках Fotofestiwal, у якому художники нагороджуються за унікальність особистого погляду та цілісність проектів. Премія представляє роботи художників у спеціальних виставкових залах заводу і є однією з найбільш очікуваних подій Fotofestiwal. Цього року журі обрало переможця з числа 600 художників, які представили свої проекти на конкурс.
