Свої серед своїх
- Євгенія Моляр
- 26 травня 2014
-
-
- 1856
Ми намагалися особливо не деталізувати цілі та задачі Конгресу, адже головною метою було організувати зустріч активістів із різних регіонів та галузей, щоб вони визначили свої потреби, поділилися досвідом чи елементарно перезнайомилися між собою.
Процес підготовки Конгресу тривав близько місяця і був надзвичайно драйвовим! Ми збиралися майже щодня в кафе, клубах, парках чи у когось вдома. На одній із зустрічей я запропонувала знімати всі наші наради, щоб потім представити це як наочний матеріал із самоорганізації. Але, на жаль, вдалося записати тільки невеличкий фрагмент однієї зустрічі, бо завжди було якось не до того.
В основній команді нас було не більше 10 осіб, і ми щойно познайомились. Особисто я майже нічого не знала про своїх нових колег, просто бачила, що це дивовижні люди. Часто на нарадах мені здавалося, що кожен думає про своє і ніякого спільного бачення у нас не вимальовується. Часом мені здавалося, що нічого не вийде і пахне великим провалом. Проте поступово все якимось дивним чином складалося у дуже логічну і чітку структуру. Досі не розумію, як це сталося.
Девізом нашої команди стало слово “міждисциплінарність”. Ми прагнули всіх об’єднати, і в цій єдності вбачали реальну силу культурного розвитку. Театр, кіно, дизайн, цирк, мода, музика, сучасне мистецтво, телебачення – сфери професійної діяльності організаторів Конгресу. Пошук спільного для нас усіх мав стати проекцією консолідуючого фактору для всеукраїнського руху активістів культури.
Загалом же проведення Конгресу багато в чому було таким собі експериментом, випробовуванням у нових умовах постмайданівської реальності.
Плануючи Конгрес, ми розраховували на партнерське фінансування організаційних витрат. А вже перед самою подією, коли стало зрозуміло, що коштів нема і не буде, ми, чесно кажучи, дещо напружились, але без істерики – чомусь усім вірилося, що все буде добре, бо в нетворкінгу і справді часто трапляються дива. І вони трапились цього разу.
Учасники та учасниці Конгресу діячів культури
Абсолютно безкоштовно нам надали прекрасну локацію Project studio G13, цирк Кобзов по-дружньому позичив 200 стільців, світло надала компанія Patriot, також на зустріч пішли Tabor Production (відеозйомка), Syndicate Production Studio (фотостудія), Colorway (фотодрук).
Та все одно ми залізли у величезні борги. І хоч організатори "скинулись" хто скільки міг, було зрозуміло, що купка людей не здатна оплатити захід на 200 осіб. Тоді запропонували долучитися фінансово до Конгресу учасникам. Вони долучились і це покрило ще якусь частину витрат. У майбутньому ж, плануючи розвивати цю ініціативу, будемо заручатися якоюсь фінансовою підтримкою фондів чи грантів, бо “Свій до свого по своє” – працює ефективно, але швидко виснажується.
На етапі підготовки Конгресу ми шукали принцип відбору учасників, але його створили самі обставини. Project studio G13 – зручне, нове та надзвичайно красиве приміщення, але розташоване в промзоні з досить складною транспортною розв’язкою. І це стало реальним випробуванням, перевіркою вмотивованості учасників, котрі хотіли потрапити на Конгрес. І так сталося, що потрапили саме ті, кого ми і найбільше хотіли там бачити. Щойно люди почали збиратися, вже було видно, що спільнота культурних активістів, про яку ми так багато говорили, вже існує, потрібно тільки її перетворити на справжній рух. Люди обіймалися, усміхалися, хтось зустрів давніх знайомих, хтось із кимось розвіртуалився, усім було про що поговорити і загалом атмосфера панувала якась святково-піднесена.
Міждисциплінарність Конгресу можна було спостерігати з тераси другого поверху. Навколо круглих високих столиків у дворі на кожній перерві збиралися кола за інтересами, і люди в них постійно змінювалися, мігруючи від одного до іншого. І це, була прекрасна візуалізація нетворкінгу в дії і взагалі.
Як ми і передбачали, для активістів найважливішими виявилися живі контакти з колегами та однодумцями. А найбільшу зацікавленість викликали доповідачі, які презентували свої проекти, свій досвід. Наприклад, Олексія Залевського, який створив дитячу школу-резиденцію циркового мистецтва в Бердичеві, слухачі сприйняли зі справжніми оваціями. Адже всі розуміли, як складно втілювати подібні ініціативи, особливо в регіонах. Оцінити актуальність виступу та рівень зацікавленості аудиторії можна було на перервах, по кількості тих, хто підходив до спікера познайомитись, щось запитати чи просто потиснути руку.
Відкривали Конгрес Олена Правило, Микола Скиба, Олександр Івашина та Олег Покальчук. Говорячи про зміни в суспільстві, в культурних парадигмах та самовідчутті, вони налаштували учасників на конструктивний лад, а Тетяна Білецька (представниця культурної програми Eastern Partnership) мотиваційною промовою – закликала учасників до діалогу.
В перший день активісти працювали в трьох паралельних тематичних потоках: самоорганізація, публічний простір та медіа-культура. Мені не вдалося включитися в роботу жодної з груп, доводилося постійно перебігати з однієї в іншу. То ж мала тільки епізодичні спостереження, котрі підтверджувала враженнями учасників.
В робочій групі “Медіакультура” зібралися провідні українські медійники: Богдана Бабич та Володимир Карагяур (“Спільнобачення”), Евген Сафонов (“The Village”), Ольга Папаш (“Спільне”), Яніна Пруденко (“Відкритий архів медіа-арту”), Жанета Яунземе (Екс-прем’єрка Латвії), Олександр Акименко (“Platforma”), Аксинія Куріна (“Стоп цензурі”), Марта Нєбєзчанська, Андрій Куликов (“Громадське радіо”) та інші. Наталя Волкова – координатор цього потоку так підсумувала його роботу: “Обговорювалися питання відсутності в Україні ЗМІ, присвячених культурі. Окремі журнали та газети не можуть охопити усіх подій, що відбуваються в цій сфері. Профільного телебачення взагалі не існує. Є суспільний запит, і по всіх регіонах країни починаються самоорганізаційні процеси, наприклад: “Коридор”, “Спільне”, “Платформа”... Під час роботи було прийнято рішення про створення інтерактивної дискусійної платформи для висвітлення важливих соціокультурних питань та їх обговорення.”
Абсолютно безкоштовно нам надали прекрасну локацію Project studio G13, цирк Кобзов по-дружньому позичив 200 стільців, світло надала компанія Patriot, також на зустріч пішли Tabor Production (відеозйомка), Syndicate Production Studio (фотостудія), Colorway (фотодрук).
Та все одно ми залізли у величезні борги. І хоч організатори "скинулись" хто скільки міг, було зрозуміло, що купка людей не здатна оплатити захід на 200 осіб. Тоді запропонували долучитися фінансово до Конгресу учасникам. Вони долучились і це покрило ще якусь частину витрат. У майбутньому ж, плануючи розвивати цю ініціативу, будемо заручатися якоюсь фінансовою підтримкою фондів чи грантів, бо “Свій до свого по своє” – працює ефективно, але швидко виснажується.
На етапі підготовки Конгресу ми шукали принцип відбору учасників, але його створили самі обставини. Project studio G13 – зручне, нове та надзвичайно красиве приміщення, але розташоване в промзоні з досить складною транспортною розв’язкою. І це стало реальним випробуванням, перевіркою вмотивованості учасників, котрі хотіли потрапити на Конгрес. І так сталося, що потрапили саме ті, кого ми і найбільше хотіли там бачити. Щойно люди почали збиратися, вже було видно, що спільнота культурних активістів, про яку ми так багато говорили, вже існує, потрібно тільки її перетворити на справжній рух. Люди обіймалися, усміхалися, хтось зустрів давніх знайомих, хтось із кимось розвіртуалився, усім було про що поговорити і загалом атмосфера панувала якась святково-піднесена.
Міждисциплінарність Конгресу можна було спостерігати з тераси другого поверху. Навколо круглих високих столиків у дворі на кожній перерві збиралися кола за інтересами, і люди в них постійно змінювалися, мігруючи від одного до іншого. І це, була прекрасна візуалізація нетворкінгу в дії і взагалі.
Як ми і передбачали, для активістів найважливішими виявилися живі контакти з колегами та однодумцями. А найбільшу зацікавленість викликали доповідачі, які презентували свої проекти, свій досвід. Наприклад, Олексія Залевського, який створив дитячу школу-резиденцію циркового мистецтва в Бердичеві, слухачі сприйняли зі справжніми оваціями. Адже всі розуміли, як складно втілювати подібні ініціативи, особливо в регіонах. Оцінити актуальність виступу та рівень зацікавленості аудиторії можна було на перервах, по кількості тих, хто підходив до спікера познайомитись, щось запитати чи просто потиснути руку.
Відкривали Конгрес Олена Правило, Микола Скиба, Олександр Івашина та Олег Покальчук. Говорячи про зміни в суспільстві, в культурних парадигмах та самовідчутті, вони налаштували учасників на конструктивний лад, а Тетяна Білецька (представниця культурної програми Eastern Partnership) мотиваційною промовою – закликала учасників до діалогу.
В перший день активісти працювали в трьох паралельних тематичних потоках: самоорганізація, публічний простір та медіа-культура. Мені не вдалося включитися в роботу жодної з груп, доводилося постійно перебігати з однієї в іншу. То ж мала тільки епізодичні спостереження, котрі підтверджувала враженнями учасників.
В робочій групі “Медіакультура” зібралися провідні українські медійники: Богдана Бабич та Володимир Карагяур (“Спільнобачення”), Евген Сафонов (“The Village”), Ольга Папаш (“Спільне”), Яніна Пруденко (“Відкритий архів медіа-арту”), Жанета Яунземе (Екс-прем’єрка Латвії), Олександр Акименко (“Platforma”), Аксинія Куріна (“Стоп цензурі”), Марта Нєбєзчанська, Андрій Куликов (“Громадське радіо”) та інші. Наталя Волкова – координатор цього потоку так підсумувала його роботу: “Обговорювалися питання відсутності в Україні ЗМІ, присвячених культурі. Окремі журнали та газети не можуть охопити усіх подій, що відбуваються в цій сфері. Профільного телебачення взагалі не існує. Є суспільний запит, і по всіх регіонах країни починаються самоорганізаційні процеси, наприклад: “Коридор”, “Спільне”, “Платформа”... Під час роботи було прийнято рішення про створення інтерактивної дискусійної платформи для висвітлення важливих соціокультурних питань та їх обговорення.”
Ірина Соловей розповідає про "Спільнокошт"
Ігор Тищенко – модератор потоку “Публічний простір” – розкрив учасникам тему урбанізму і наголосив на необхідності трансформації міських публічних просторів і ролі культурних ініціатив у "поверненні" їх громадянам. Ось як він висловився про конгрес: “Конгрес активістів культури - свого роду унікальна і дуже необхідна для сучасної України подія, яка дозволяє знайомитись та кооперуватись великій кількості культурних активістів та митців.
Зараз, після Майдану, всебічно активізувались процеси актуального і якісного культурного виробництва, все це тісно пов’язано із розвитком міст, із необхідністю доступу громадян до творення власного житлового простору, наповнення його різноманітними соціально-орієнтованими практиками. Для мене особисто (як учасника і модератора потоку про публічний простір) участь у Конгресі була можливістю ознайомитись із досвідом культурних агентів з усієї України, які працюють у міському просторі та з міськими спільнотами. Проекти та активність, яку вони представляли, вкрай різноманітна та актуальна - це і низова, соціально-орієнтована ревіталізація публічного простору, створення вуличних кінотеатрів та культурних осередків, взаємодія активістів з органами влади, вплив вуличного мистецтва на розвиток міста, активізація міських громад за допомогою культурних і мистецьких проектів, тощо. Отримав можливість поспілкуватись із багатьма учасниками, обговорити можливу майбутню співпрацю і обмін досвідом, участь у спільних проектах.”
Ірина Магдиш - заступниця начальника управління культури Львівської міської ради, продемонструвала надзвичайно прогресивну та критичну для української чиновниці точку зору. Катерина Тейлор розказала про місце сучасного мистецтва в публічному просторі на прикладі власних проектів. Свої проекти презентували також Андрій Захарко (Фестиваль стріт-арту в Кам’янці-Подільському), Маша Золотова ( відновлення культурних майданчиків в Одесі), Ірина Правило (вуличні Кінотеатри на Позняках)та інші. Підсумком роботи цього потоку була запропонована Тетяною Філевською дискусія про легітимність публічного мистецтва. Таким чином учасники намагалися з’ясувати кому належить публічний простір, а також хто і що там може робити.
Потік “Самоорганізація” можна було умовно розділити на три частини. Перша частина – теоретична: Жанета Яунземе, Надія Парфан, Ольга Коцька та Йош визначали роль та значення самоорганізації, DIY (Do It Yourself ), незалежної культури, говорили про сквотинг та всеукраїнську мережу культури. Потім розглянули конкретні проекти реалізовані в Україні в 2013-2014 роках: Фестиваль “86” – Ілля Гладштейн та Надія Парфан, “Вавілон 13” – Лора Артюгіна, “Творча Варта” – Олександр Фоменко, “OK projects” – Ксенія Малих, “Нова Країна” – Оксана Козинська. А завершили роботу обговоренням мистецьких спільнот та культурних осередків в регіонах (Зорян Безкоровайний – Тернопіль та Олег Савченко – Одеса).
На другий день учасники сходилися неквапливо, і презентувати “Велику Ідею” та “Спільнокошт” Ірина Соловей почала в дворі, прямо за ранковою кавою. Оживила публіку і Тетяна Жданова, розповідаючи про культурні коди країни та її маркетинг. А емоційно-артистичне тріо організаторів TEDxKyiv своїм запальним виступом надихнуло учасників на подальшу презентацію регіональних проектів, котрі, як я вже згадувала, сприймали дуже тепло та щиро.
Однією з найважливіших, як на мене, практичних програм Конгресу був Мапінг культурних активностей України. Учасники працювали в малих групах, де кожен відзначав ті культурні ініціативи, що існують в його регіоні чи в його професійній галузі. А для спільного користування створили базу наявних матеріальних та нематеріальних ресурсів. Наразі вся ця інформація обробляється і найближчим часом ми плануємо оприлюднити її у вигляді виразної та зручної інфографіки.
На мій погляд, Конгрес став відправною точкою для створення спільного активістського руху. Ми побачили, що людям це потрібно. Сподіваємось, що цю ініціативу підхоплять активісти в регіонах і зможуть виступити консолідуючими центрами на місцях. Важливо, що ми своїм прикладом, показали, що це реально, що самоорганізація дієва, що нас багато і ми здатні багато чого змінити.
Я попросила організаторів конгресу поділитися своїми враженнями, спостереженнями та емоціями постфактум.
Олена Правило (продюсерка)
Конгрес допоміг усвідомити, що професіоналізація культурного менеджменту насправді є нагальною проблемою для багатьох. Ми запропонували нову професійну ідентичність для тих, хто робить проекти попри всі перепони, навіть за відсутності фінансування, створює контексти для породження нових діалогів, активізує культурний простір у своєму місті, селі чи іншому середовищі. Поява формулювання «Культурний активіст» викликала хвилю обговорень і була прийнята спільнотою, що для нас, як організаторів Конгресу, стало найвищою відзнакою. Ми плануємо діяти далі і розширюємо мережу співпраці, яка створилась під час підготовки події і продовжує посилюватись долученням у команду все нових і нових активістів, які реалізовують різні культурні проекти в регіонах. Ми сподіваємось досягти широкої низової активізації суспільства і продемонструвати безпрецедентну консолідацію, яка змінить саму організацію культурного простору в Україні.
Сергій Куцан (підприємець)
Мені здавалося, що навколо ходять позитивно заряджені люди-батарейки, до кожного з яких можна приставити свою лампочку і вона загориться, свій мікродивгунчик - і він закрутиться.
В організації Конгресу разом з Тетяною Букаренко я займався господарською частиною. І для мене було несподіванкою - з чим би не возився, чи тягав кеги з водою, чи мив термопоти щоб приготувати нову сотню порцій кави (а каву ми принципово зробили безкоштовну і безлімітну) – завжди хтось викликався допомогти. Навіть сміття, здавалось би, така брудна та непрезентабельна робота, я напевне жодного разу не виносив сам – постійно знаходились охочі долучитися. Справді, атмосфера на Конгресі склалася пречудова, було враження, що в нас тут зібрався такий собі мікроМайдан, який готовий прийняти на себе якісь чергові виклики, цього разу в культурі.
Ярослав Белінський (дизайнер, засновник дизайн-бюро візуальних комунікацій SuperGraphica)
Найбільше вразило те, що запрошені спікери і учасники конгресу зрозуміли ідеї, які ми намагались висвітлити і донести до широкого загалу, набагато глибше і ґрунтовніше, ніж ми сподівались! Виникло враження, що атмосфера, яку ми підсвідомо створили, працюючи над підготовкою до Конгресу, якимось магічним чином екстраполювалась на всіх присутніх.
Матільда Маріна (Актриса Mimozzi art group)
Створення Конгресу для мене було справжнім дивом. Ми спираємося на той досвід і ті знання, які вже отримали колись, або десь чули, бачили. Вся наша команда, люди які приїхали на Конгрес - для мене це було творення нового сенсу співпраці, бачення світу. Думаю, що нам все вдалося тому, що всі наші енергії об’єдналися і ми так би мовити народили нашу мету. Конгрес-це ми всі, і він такий які є ми, не більше й не менше.
Ігор Тищенко – модератор потоку “Публічний простір” – розкрив учасникам тему урбанізму і наголосив на необхідності трансформації міських публічних просторів і ролі культурних ініціатив у "поверненні" їх громадянам. Ось як він висловився про конгрес: “Конгрес активістів культури - свого роду унікальна і дуже необхідна для сучасної України подія, яка дозволяє знайомитись та кооперуватись великій кількості культурних активістів та митців.
Зараз, після Майдану, всебічно активізувались процеси актуального і якісного культурного виробництва, все це тісно пов’язано із розвитком міст, із необхідністю доступу громадян до творення власного житлового простору, наповнення його різноманітними соціально-орієнтованими практиками. Для мене особисто (як учасника і модератора потоку про публічний простір) участь у Конгресі була можливістю ознайомитись із досвідом культурних агентів з усієї України, які працюють у міському просторі та з міськими спільнотами. Проекти та активність, яку вони представляли, вкрай різноманітна та актуальна - це і низова, соціально-орієнтована ревіталізація публічного простору, створення вуличних кінотеатрів та культурних осередків, взаємодія активістів з органами влади, вплив вуличного мистецтва на розвиток міста, активізація міських громад за допомогою культурних і мистецьких проектів, тощо. Отримав можливість поспілкуватись із багатьма учасниками, обговорити можливу майбутню співпрацю і обмін досвідом, участь у спільних проектах.”
Ірина Магдиш - заступниця начальника управління культури Львівської міської ради, продемонструвала надзвичайно прогресивну та критичну для української чиновниці точку зору. Катерина Тейлор розказала про місце сучасного мистецтва в публічному просторі на прикладі власних проектів. Свої проекти презентували також Андрій Захарко (Фестиваль стріт-арту в Кам’янці-Подільському), Маша Золотова ( відновлення культурних майданчиків в Одесі), Ірина Правило (вуличні Кінотеатри на Позняках)та інші. Підсумком роботи цього потоку була запропонована Тетяною Філевською дискусія про легітимність публічного мистецтва. Таким чином учасники намагалися з’ясувати кому належить публічний простір, а також хто і що там може робити.
Потік “Самоорганізація” можна було умовно розділити на три частини. Перша частина – теоретична: Жанета Яунземе, Надія Парфан, Ольга Коцька та Йош визначали роль та значення самоорганізації, DIY (Do It Yourself ), незалежної культури, говорили про сквотинг та всеукраїнську мережу культури. Потім розглянули конкретні проекти реалізовані в Україні в 2013-2014 роках: Фестиваль “86” – Ілля Гладштейн та Надія Парфан, “Вавілон 13” – Лора Артюгіна, “Творча Варта” – Олександр Фоменко, “OK projects” – Ксенія Малих, “Нова Країна” – Оксана Козинська. А завершили роботу обговоренням мистецьких спільнот та культурних осередків в регіонах (Зорян Безкоровайний – Тернопіль та Олег Савченко – Одеса).
На другий день учасники сходилися неквапливо, і презентувати “Велику Ідею” та “Спільнокошт” Ірина Соловей почала в дворі, прямо за ранковою кавою. Оживила публіку і Тетяна Жданова, розповідаючи про культурні коди країни та її маркетинг. А емоційно-артистичне тріо організаторів TEDxKyiv своїм запальним виступом надихнуло учасників на подальшу презентацію регіональних проектів, котрі, як я вже згадувала, сприймали дуже тепло та щиро.
Однією з найважливіших, як на мене, практичних програм Конгресу був Мапінг культурних активностей України. Учасники працювали в малих групах, де кожен відзначав ті культурні ініціативи, що існують в його регіоні чи в його професійній галузі. А для спільного користування створили базу наявних матеріальних та нематеріальних ресурсів. Наразі вся ця інформація обробляється і найближчим часом ми плануємо оприлюднити її у вигляді виразної та зручної інфографіки.
На мій погляд, Конгрес став відправною точкою для створення спільного активістського руху. Ми побачили, що людям це потрібно. Сподіваємось, що цю ініціативу підхоплять активісти в регіонах і зможуть виступити консолідуючими центрами на місцях. Важливо, що ми своїм прикладом, показали, що це реально, що самоорганізація дієва, що нас багато і ми здатні багато чого змінити.
Я попросила організаторів конгресу поділитися своїми враженнями, спостереженнями та емоціями постфактум.
Олена Правило (продюсерка)
Конгрес допоміг усвідомити, що професіоналізація культурного менеджменту насправді є нагальною проблемою для багатьох. Ми запропонували нову професійну ідентичність для тих, хто робить проекти попри всі перепони, навіть за відсутності фінансування, створює контексти для породження нових діалогів, активізує культурний простір у своєму місті, селі чи іншому середовищі. Поява формулювання «Культурний активіст» викликала хвилю обговорень і була прийнята спільнотою, що для нас, як організаторів Конгресу, стало найвищою відзнакою. Ми плануємо діяти далі і розширюємо мережу співпраці, яка створилась під час підготовки події і продовжує посилюватись долученням у команду все нових і нових активістів, які реалізовують різні культурні проекти в регіонах. Ми сподіваємось досягти широкої низової активізації суспільства і продемонструвати безпрецедентну консолідацію, яка змінить саму організацію культурного простору в Україні.
Сергій Куцан (підприємець)
Мені здавалося, що навколо ходять позитивно заряджені люди-батарейки, до кожного з яких можна приставити свою лампочку і вона загориться, свій мікродивгунчик - і він закрутиться.
В організації Конгресу разом з Тетяною Букаренко я займався господарською частиною. І для мене було несподіванкою - з чим би не возився, чи тягав кеги з водою, чи мив термопоти щоб приготувати нову сотню порцій кави (а каву ми принципово зробили безкоштовну і безлімітну) – завжди хтось викликався допомогти. Навіть сміття, здавалось би, така брудна та непрезентабельна робота, я напевне жодного разу не виносив сам – постійно знаходились охочі долучитися. Справді, атмосфера на Конгресі склалася пречудова, було враження, що в нас тут зібрався такий собі мікроМайдан, який готовий прийняти на себе якісь чергові виклики, цього разу в культурі.
Ярослав Белінський (дизайнер, засновник дизайн-бюро візуальних комунікацій SuperGraphica)
Найбільше вразило те, що запрошені спікери і учасники конгресу зрозуміли ідеї, які ми намагались висвітлити і донести до широкого загалу, набагато глибше і ґрунтовніше, ніж ми сподівались! Виникло враження, що атмосфера, яку ми підсвідомо створили, працюючи над підготовкою до Конгресу, якимось магічним чином екстраполювалась на всіх присутніх.
Матільда Маріна (Актриса Mimozzi art group)
Створення Конгресу для мене було справжнім дивом. Ми спираємося на той досвід і ті знання, які вже отримали колись, або десь чули, бачили. Вся наша команда, люди які приїхали на Конгрес - для мене це було творення нового сенсу співпраці, бачення світу. Думаю, що нам все вдалося тому, що всі наші енергії об’єдналися і ми так би мовити народили нашу мету. Конгрес-це ми всі, і він такий які є ми, не більше й не менше.
