Простір має значення

© Олександр Бурлака10245383 1424397641149670 4175684380819403166 n 24-27 квітня 2014 року у місті Славутич відбудеться Перший міжнародний фестиваль кіно та урбаністики 86. Ми звикли, що міжнародні культурні події проводяться у великих містах, тож чому цього разу нам пропонують шукати пригоди не у вирі мегаполіса, а в розмірених вібраціях малого містечка? Відповідь на цю просторову загадку криється у часовій площині: 86 – ніщо інше, як дата найбільшої в історії атомної катастрофи, а Славутич – місто, що бере початок із цієї події. Тематична концепція фестивалю – міждисциплінарне переосмислення Чорнобиля, а також розгляд дотичних проблем екології, енергетики та сучасних міст. Таким чином, "86" – це site-specific фестиваль, тобто такий, де досліджувані питання вкорінені в контекст конкретного простору і відбувається активний енергетичний обмін між "тлом" локації та "фігурами" програмних заходів.

Місто Славутич було спроектоване одразу після Чорнобильської катастрофи як новий простір для життя працівників електростанції та їхніх сімей. Над проектуванням та будівництвом працювали архітектори з восьми радянських республік – Литви, Латвії, Естонії, Грузії, Азербайджану, Вірменії, України й Росії – і в результаті місто поєднало в собі низку стилістично відмінних кварталів, ніби відтворюючи в мініатюрі структуру самого СРСР. Всього за два роки Славутич був зведений та почав заселятися. Молоде місто несло в собі зерно утопічного пафосу – будування на руїнах, з чистого аркуша, нового оселища й нового життя.

"Під час першої поїздки в Славутич мене дуже вразив ліс між багатоповерхівками, відсутність реклами і радикальні модерністські форми в житловій архітектурі, – ділиться враженнями співорганізаторка фестивалю Надія Парфан. – Це місто нагадує скандинавську ідилію з домішками радянського авангарду. Я багато подорожую, але нічого подібного раніше не бачила – лише читала в теоріях містобудування. В кінці 1920-х, задовго до поширення типових мікрорайонів, радянські урбаністи мріяли будувати саме такі міста. Ідея полягала в тому, щоб подолати "прірву між містом і селом" – налагодити побутову інфраструктуру, зберігаючи гармонію з природою. Цей принцип мав стати основою всього соціалістичного містопланування, але військова промисловість поглинула всі можливі ресурси".

Отже, міський простір Славутича, насичений унікальним історичним, соціальним, екологічним, архітектурним контекстом, стане майданчиком для міждисциплінарної рефлексії про енергетичне майбутнє та урбаністичні ландшафти. В рамках чотириденної програми відбудеться кінофестиваль, театральний проект, дискусійна платформа та низка тематичних освітніх заходів. На рівні з культурними подіями сам простір стане повноцінним об’єктом уваги. Уважному слухачеві він розповість свої історії та, можливо, водночас дізнається про себе щось нове, поглянувши на себе очима Іншого.

Наприклад, одним із інструментів заглиблення в контекст міста стане театральний проект "Внутрішній Славутич" – документальна вистава, присвячена повсякденному життю славутичан. Постановка буде створена на основі соціологічних та етнографічних досліджень, розмов із мешканцями міста, світлин та відеозаписів їхнього побуту. Проект має на меті дослідити Славутич через особисті історії його мешканців.

Творячи фестивальний осередок у малому місті, організатори переслідують мету культурної децентралізації, формування нового культурного простору та активізації місцевих громад. Залучення славутичан відбувається на кількох рівнях: це і співпраця з органами місцевого врядування, що виявилися дуже відкритими до ідеї проведення фестивалю, і запрошення волонтерів до організаційної роботи, і кооперація з міським музеєм, і взаємодія з місцевим бізнесом для налагодження фестивальної інфраструктури. Славутицький театральний гурток пліч-о-пліч із запрошеними фахівцями працюватиме над театральним проектом "Внутрішній Славутич" та матиме змогу взяти участь в освітній програмі. Крім того, організатори мріють про встановлення широкого діалогу між славутичанами та гостями фестивалю і активно запрошують місцеву аудиторію долучатися до кінопереглядів та дискусій.

Кінофестиваль переважно складатиметься з документальних фільмів. Усього буде показано вісім повнометражних стрічок, а також дві добірки короткометражок, об’єднаних темами сучасних міст, енергетики та Чорнобиля зокрема.

Фільм американського режисера Роберта Стоуна "Обіцянка Пандори", номінований на "Оскар", – це провокативне аргументоване висловлювання на захист атомної енергетики. Режисер переконує, що наш страх перед ядерними технологіями не має підстав, адже саме атом є чистим та безпечним джерелом енергії, оптимальним для ХХІ століття та здатним врятувати планету від кліматичної катастрофи. Фільм містить зйомки з Чорнобиля.

Індійський фільм "Знеструмлені" (реж. Фагдад Мустафа, Діпті Каккар) натомість розглядає соціально-економічний аспект енергетичного питання. Позбавлені доступу до електроенергії, нужденні мешканці міста Канпур прокладають нелегальні електромережі та крадуть струм у забезпечених користувачів, завдаючи великих збитків енергетичній компанії і тим самим лише поглиблюючи економічну кризу. Конфлікт між знедоленим населенням та посадовцями досліджується з обох боків.

Стрічка російського документаліста Віталія Манського "Труба" окреслює той самий конфлікт у значно тоншій, імпліцитній формі. Концептуальним стрижнем фільму є газопровід "Західний Сибір – Західна Європа". Просуваючись за напрямком руху газу через різні регіони та країни, знімальна команда з антропологічним інтересом фіксує розмаїту панораму природних ареалів, соціально-економічних умов, стилів повсякденності, світоглядних позицій. Труба як економічна артерія державного організму протиставляється життю спільнот, оселених уздовж неї.

Дещо схожий антропологічний ракурс можна помітити у мексиканському фільмі "Вулиця Лопес" (реж. Ґерардо Баррозо Алькала, Ліза Тіллінґер), що зосереджується на дослідженні ритмів жвавої вулиці в центрі Мехіко. Режисери простежують один день із життя вулиці, пильно спостерігаючи за її дійовими особами – торговцями, жебраками, працівниками сфери обслуговування. Палітра економічних активностей, ритми роботи й дозвілля під мікроскопом, а також маленькі особисті історії формують насичену поліфонічну картину міського простору.

Австрійський фільм "Тунель свідомості" (реж. Тімо Новотни) – ще один крос-культурний нарис, що досліджує підземні простори метро в шести мегаполісах: Відні, Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Токіо, Гонконгу та Москві. Тут знімальна команда також рухається зі Сходу на Захід, маючи на меті порівняти системи метрополітену та звички пасажирів у різних містах. Для режисера метро символізує убраністичний простір як такий – калейдоскоп архітектурних форм, соціальних ритуалів та особистих емоцій.

Також у рамках фестивалю відбудеться низка інших заходів:

· дискусійна платформа "Економіка культури та міст на пострадянському просторі", присвячена функціонуванню громадських культурних ініціатив у малих містах;
· круглий стіл "Сталий енергетичний розвиток українських міст";
· екологічний ігровий майданчик, завдяки якому діти зможуть познайомитися з енергоефективними технологіями та альтернативними джерелами енергії;
· екологічні покази ROVER films – перегляд фільмів про велосипедну культуру одночасно з видобуванням струму шляхом крутіння педалей велогенераторів;
· майстер-класи з режисури документального кіно та театральної урбаністики;
· спеціальні екскурсії містом.

Вхід на всі події фестивалю вільний.

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676