Літак як пляма


Існує думка, що Україні бракує гострої теоретичної дискусії стосовно ролі мистецтва і митця сьогодні. Пілотний проект грантової програми «І3» Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» частково задовільнив цю потребу. Адже дводенний перформанс Алевтини Кахідзе «Я запізнююся на літак, на який запізнитися неможливо» викликав у суспільстві якнайжвавіше обговорення не тільки мистецького інструментарію, але й особистості самої мисткині.Відомо, що ще 2008 року в рамках кураторського проекту Томаса Труммера «Безкрайня сфера», показаного у ЦСМ при НаУКМА, Кахідзе написала листа українським олігархам із проханням, аби ті зробили малюнки з вікон своїх приватних літаків. Потім, мовляв, ці малюнки буде використано в одному з численних мистецьких проектів Кахідзе. Художниця посилалася на те, що навіть з огляду на гарну фахову освіту й досвід сама вона цього зробити не може – просто через те, що не володіє власним літаком. А з ілюмінатора звичайного рейсового літака ну не така їй земля – і годі.

«Моя наївність полягала в тому, що я думала, що нічого не буде після цих листів», - згадує Кахідзе. Але їй подзвонили з Фонду Ахметова й повідомили, що готові надати літак у власне розпорядження. «Адже Рінат Ахметов не художник», - була аргументація фонду. За словами керівниці проектів фонду і кураторки проекту Кахідзе Олесі Островської-Лютої, «художниця кинула виклик нам, зробила такий підривний жест, а ми, своєю чергою, кинули виклик їй, і з цікавістю чекали, як вона на нього зреагує».

Для відкриття програми творчих грантів, звісно, не можна було вигадати кращого проекту, який настільки яскраво демонстрував би готовність капіталу надати повну свободу митцеві (асоціативний ряд «літак – свобода – творчість»).

Алевтина Кахідзе з’явилася 16 вересня у віп-залі аеропорту «Київ» у підкреслено мистецькому костюмі з бантом і з величезним тубусом. «168 см, якраз по ширині салону», - пояснила вона. Алевтина мешкає у селі, тож діставалася аеропорту електричкою та маршруткою, весь її шлях відзнято на фото, і ці фотографії теж є частиною результату її творчого проекту. Електричка спізнилася на 20 хвилин, і, за словами Алевтини, вона «відчула себе такою поважною, коли зрозуміла, що електричка спізнюється, а ось літак мене дочекається».

Прес-реліз сповіщав, що час відправлення і те, куди полетить літак, залежатиме від «інтуїції» й бажання мисткині. Втім, це було не зовсім так, адже навіть для приватних літаків часовий коридор, в який можна здійснити зліт зі смуги, жорстко регламентований. Та не купляти ж Ахметову весь аеропорт для чистоти експерименту! Так само на питання, куди Алевтинина «інтуїція» наказує їй летіти, вона відповіла, трохи здивувавшись наївності інтерв’юєра: «Та покружляємо годинку десь поруч... А ви куди думали я полечу – в Ніццу? У Нью-Йорк?»

Принаймні, ЗМІ чекали, що буде виконано пункт із прес-анонсу: «Алевтина Кахідзе зробить усі неможливі, абсурдні й заборонені речі для звичайного пасажира». Тож залишилися чекати на повернення художниці. Та за годину, з’явившись перед вишикуваними телекамерами, Алевтина з радісно схвильованим обличчям промовила: «Сьогодні нічого не скажу. Запрошую всіх завтра на мою лекцію-перформанс». Повторила вона ці слова монотонно разів із десять, бо журналісти разів із десять видозмінювали своє запитання, намагаючись коли не примусити показати малюнок, то витягнути із «ньюсмейкера» бодай щось про скоєні на борту «неможливі й заборонені речі».

Урешті-решт хтось із них вирішив вразити митця в найболючіше, оголосивши його відірваним від народу: «Так це виходить такий «no comment»? Тобто Ви набралися понтів?»

«Я від самого початку сказала, що моє завдання – дослідити, як змінює життя приватний літак. Мої дії мають відповідати загальній візії проекту. До речі, я дуже сумніваюся, що Ви б тримали так власника приватного літака», - відповіла Алевтина.

Преса не вгамовувалася й нила: «Вам не шкода людей, які півдня чекали? Вже зверстана програма на завтра...» А дійсно Кахідзе, граючись у олігарха, разюче показала ту подвійність стандартів сприйняття українським суспільством багатіїв і простих людей – адже в наших новинах, левова частка яких присвячується не людському життю, а політиці, дійсно ніхто не буде перекроювати випуск через якусь мистецьку подію. І в цьому віддзеркаленні реальної ситуації полягав високий гуманістичний пафос акції Кахідзе.

На такому соціально вагомому висновку можна й зупинитися (один журналіст припустив, що мисткиня, сівши в дорогий літак, скерує його на кружляння над свинарником, – утім, видається, навіть такий розклад не затьмарив би поведінку Алевтини після приземлення і не зробив би акцію соціальнішою).

Однак хтось до такого висновку може й не піднятися, залишившись на першій вульгарній позиції про те, що «Ахмєтов поюзав художницю, аби створити медіапривід, а вона як дура погодилась просто за покататись на самольоті». З таким настроєм лишала Жуляни більшість публіки, паралельно заздрячи Алевтині щодуху.

«Я впевнений, що в основному для людей, які дивитимуться про Алевтинин політ ввечері по телевізору, це буде образлива, зверхня акція», - поділився у розмові своєю думкою польський художник, арт-критик і блогер Войтек Жемільський, що нині мешкає в Алевтининій приватній резиденції для художників у с. Музичі. Він розмірковував: «Художниця стає частиною стратегії цих хлопців або ж використовує їх? Це дуже тонка гра. І що це було: здійснення мрії, задоволення власної цікавості побувати у приватному літаку – чи щось більше?»

На лекції-перформансі сталося неймовірне: художниця оголосила, що нічого не намалювала. Що взагалі й не розкривала тубус. На питання, чим же ж тоді вона займалася в літаку, Алевтина Кахідхзе відповіла, що просто там «була». І що суть її проекту в тому, що вона «знала, що він обросте інтерпретаціями». На цьому місці ми залишаємо сміливу Алевтину в спокої і формулюємо теоретично-дискусійний зміст акції, з чого й почали цю статтю: що таке мистецтво, чи потрібний йому продукт і що саме можна вважати продуктом мистецтва?

Олеся Островська-Люта, що вже співправцювала з Алевтиною Кахідзе (зокрема, в рамках свого кураторського проекту «Мінливий світ, розказаний час» у Національному художньому музеї), виправдовує художницю на сто відсотків: «Мистецтво має стимулювати думку, змушувати людину відчувати дискомфорт від того, що вона не знає відповіді на всі питання. Це і є «результат» мистецтва, найкращий його результат».

Втім мало хто з присутніх на другій, викривальній частині акції оцінив її належним чином. «Це ви замало людей зібрали, щоби розказати, що нічого не намалювали! Вам треба було на Майдані виступати!» - обурився художній керівник театру «Сузір’я» Олексій Кужельний. «Навіщо взагалі писати оці такі листи, нащо туди лізти?.. Чому для того, аби займатися мистецтвом, треба сидіти у віп-залі?..», - гидливо промовила інша жінка. «А хто вам сказав, що дівчина митець – вона ж листи пише, нащо їй малювати?» - підтримали її.

Молодець Алевтина Кахідзе, що влаштувала такий «тест Роршаха» для нашого творчого товариства.


Художній проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююсь на літак, на який запізнитися неможливо», 2010р, здійснено завдяки  зусиллям Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України"Художній проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююсь на літак, на який запізнитися неможливо», 2010р, здійснено завдяки  зусиллям Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України"Художній проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююсь на літак, на який запізнитися неможливо», 2010р, здійснено завдяки  зусиллям Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України"Художній проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююсь на літак, на який запізнитися неможливо», 2010р, здійснено завдяки  зусиллям Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України"Художній проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююсь на літак, на який запізнитися неможливо», 2010р, здійснено завдяки  зусиллям Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України"Художній проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююсь на літак, на який запізнитися неможливо», 2010р, здійснено завдяки  зусиллям Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України"Художній проект Алевтини Кахідзе «Я запізнююсь на літак, на який запізнитися неможливо», 2010р, здійснено завдяки  зусиллям Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України"

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676