Мистецький ярмарок сексуальності

© Markus Tretter, PinchukArtCentre

Секс і сексуальність завжди були темами спокусливими і, звісно, трохи провокативними, чому  їх регулярно й торкаються куратори. Лише за останні два місяці я бачила три виставки, присвячені цій проблемі: «Gender Check» у музеї сучасного мистецтва  MUMOK у Відні та у варшавській галереї «Zach?ta», «Ars Homo Erotica» у Національному художньому музеї у Варшаві та «Сексуальність і Трансцендентність» у київському  PinchukArtCentre. Коли перші дві виставки мали міцне кураторське підґрунтя, остання ж, здавалось, організована як група окремих персональних експозицій, не пов’язаних наративом, але з низкою мистецьких творів, поєднаних темою сексуальності як здатності переживати сексуальні відчуття. На жаль, більшість робіт у виставці не пов’язані спільним контекстом.Я раджу почати з п’ятого поверху від Сари Лукас. Вона  зосереджується на темі ґендеру та сексуальності, створюючи крихкі композиції зі звичних домашніх матеріалів на кшталт матраців, панчіх, пуху, дротів тощо, як в її дотепних скульптурах «Nuds» (2009) або у найвідомішому творі  «Au Naturel» (1994). Тут її приголомшливі скульптури подібні до абстрактних та органічних форм, створених із каменю, хоча прискіпливіший погляд на об’єкт відкриває тонку структуру виплетеного члену  та  мошонки. Мені сподобалась ця проста кмітлива гра між традиційним  художнім твором і повсякденним життям.

Два поверхи нижче виставлена скульптура Луїзи Буржуа, піонерки феміністичного мистецтва. У своїх скульптурах вона співставляє власний жіночий досвід із символічним мистецтвом, подібно до Сари Лукас. Але коли у роботах Лукас звучать нотки насмішки, Буржуа відкриває свої травми, створюючи відповідні форми – вразливі та суворі водночас – із сильною сексуальною конотацією.

На одному поверсі з проектом Лукас, Аннет Мессаже представила свою витончену роботу «A corps perdu» (2008 – 2009). Тканина ритмічно надувається та опускається,  сфотографовані частини тіл жінок і чоловіків різного віку повільно коливаються, лишаючись дефрагментованими. Лише подушки із парою у поцілунку перебувають у «фізичному», «інтимному» контакті. Як і в більшості своїх творів, Мессаже – трохи сюрреалістична.

На четвертому поверсі ми можемо знайти серію фотографій відомого фотографа Синді Шерман, котра фокусується на дослідженні  культурних і  сексуальних стереотипів, обігруючи знайомі образи класичної та поп-культури.

Ця піднесена жіноча сексуальність доповнюється чоловічими елементами. У приголомшливій гігантській червоній скульптурі  Аніша  Капура біоморфна форма, створена завдяки вбудованому механізму, перетворюється із жіночої груді у фалічний об’єкт. Дивно, але коли я була в PinchukArtCentre, інсталяція була вимкнута і охорона не дозволила ввійти до кімнати.

Це захоплення фізичним об’єктом заперечується ефемерним перформансом «Поцілунок» Тіно Сегала у виконанні найманих танцівників. Твір обмежується людським тілом і його рухами, але розширений завдяки емоціям акторів. Кураторський вибір твору Метью Барні – довгий фалічний об’єкт із фільму «Drawing Restraint 9» (2005) – здивував і, водночас, розчарував. На жаль, «The Cremaster Cycle» (1994 – 2002) не потрапив на виставку “Сексуальність і трансцендентність”, хоча ці неймовірно естетичні відео, сфокусовані на процесі творення, були би дуже влучними.

Ці піднесені твори контрастували із декількома агресивними роботами, як-то «пластиковим» порнофільмом  «Sailor’s  Meat  Sailor’s  Delight» (1975) Пола МакКарті та «Fountain of the World (as a young artist)» (2008) Яна Фабра. Коли голлівудизовані перформанси МакКарті  розкривають американські приховані сексуальні бажання та страхи, твір Фабра символізує секс як ідею нескінченного потенціалу – життєвого та сексуального.

Мауріціо Каттелан також представив «темний бік» сексуальності у владних іграх і релігійних конотаціях – три руки, витягнені у фашистському вітанні, навпроти розіпнутої долілиць жінки у ящику. Сексуальність тут представлена не як здебільшого особистий досвід, а як частина соціального існування.

Є ще одна суттєва  група творів. Власне, виставка відкривається роботами Джеффа Кунса, які, головним чином, відображають людське бажання і схильність до володіння  фізичними об’єктами, що, можливо, асоціюються із сексуальною силою – наприклад, величезний діамантовий перстень. Більш того, твори Кунса розміщені у всій експозиції, а його девіз «Я вважаю, що сексуальність – це надпотужний передавач трансцендентності» куратор використав як епіграф для всієї виставки. Однак «сексуальність» зрозуміли як  домінування, а не як здатність переживати сексуальні відчуття sensu stricto, приміром, як у творах Лукас, Шерман, Барні або МакКарті. Замість цього є порно-медсестри Річарда Принца або гігантські манга Такаші Муракамі.

Мені шкода, що PinchukArtCentre так тривіалізував тему сексуальності. Центр показав доволі відомі твори, проте не обов’язково такі, що мають інтелектуальну цінність. Таким чином виставка «Сексуальність і трансцендентність» у PinchukArtCentre нагадує радше мистецький ярмарок, аніж музейний проект.

З англійської переклала Аліна Сандуляк.      

Кароліна Лабовіч-Диманус – історик мистецтва з Польщі. У 2009 р. вона була куратором виставки «Ми бачимо вас. Діяльність галереї «Фоксаль» у 1966-89 рр.» (We see you. The Foksal Gallery Activities 1966-1989) в Kumu (Таллінн). Зараз вона працює над дисертацією, присвяченою дослідженню мережі Центрів Сучасного Мистецтва Сороса. 

Сара Лукас - NUD (2009) Аннет Мессаже - Втрачені тіла (2008-2009); на фоні: Аннет Мессаже - Бажання (2009), Секс на відпочинку (2010), Спааазм (2010)Синді Шерман - Без назви (2010) Метью Барні - Сіра амбрата корба на китобійній базі (2005/2010) Мауріціо Каттелан - Аве Марія (2007) Джефф Кунс - Надувний кролик (фіолетовий) (2005-2010)Такаші Муракамі - Хіропон (1997)

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676