На перетині світів

971635 662594033770277 573982405 n Мистецтво і бізнес багато сторіч існують поряд, але часто сприймаються нами як "паралельні реальності", які майже ніколи не перетинаються. Що ж насправді відбувається між бізнесом і мистецтвом? І чим вони можуть бути корисними один одному? Про це дискутували куратори нової програми kmbs "Непрактичні" речі для управлінців: декан Києво-Могилянської бізнес-школи Олександр Саврук та директор Фундації "Центр сучасного мистецтва" Катерина Ботанова.

Тетяна Кузнєцова: Що спільного у бізнесу і мистецтва?

Катерина Ботанова: Митці мають уявлення, ідеї, які не завжди можуть бути посаджені в реальний ґрунт. І, власне, не мають бути такими. Вони повинні провокувати, змушувати суспільство замислюватись над тим, що є сьогодні і що буде завтра, давати певну перспективу. А бізнес може реалізувати цю перспективу.

І мистецтво, і бізнес будують стосунки – проте використовують для цього різні принципи. В бізнесі стосунки з клієнтами рідко бувають рівноправними. А в мистецтві в ідеалі має бути саме рівноправний, горизонтальний зв‘язок з аудиторією. Мистецький твір може набувати нового значення від спілкування зі слухачами, глядачами: коли люди стають частиною процесу. І від їхнього сприйняття змінюється й цінність об‘єкта.

Для мене важливіше не те, що роблять митці і бізнесмени, а заради чого вони це роблять. Мистецтво, в принципі, створює утопії. Воно існує завдяки постійній потребі людини рефлексувати над своїм життям, над тим, заради чого вона прийшла в цей світ, що тут лишить і куди піде далі. Всі ці питання – про сенс життя. Це і є рушійна сила мистецтва. Мені хотілося б вірити, що це є водночас і рушійною силою бізнесу, що компанії також прагнуть лишити по собі щось, що допомагатиме людям знаходити сенс життя.

Олександр Саврук: "Мешканці" обох цих світів щось створюють: правила гри, продукти і т.д. Але у них різні засоби впливу на оточення. У митця цей вплив – концептуальний, у бізнесу – більш практичний, проте все ж також концептуальний.

Хороший митець – це людина, яка може створити абсолютний концепт. І в якийсь спосіб – чи то музика, чи то художній образ, чи перформанс, тощо - його показати світу. Митець залишає за собою право жити в світі абстракцій. А бізнес більш приземлений: він будь-яку абстракцію може не просто реалізувати, але й знайти їй підтвердження у зовнішньому світі. Скажімо, з боку клієнта, партнера, суспільства. І це визнання має конкретну форму: наприклад, грошову.

Якщо копати глибше, то серед митців є ремісники – і їм цього достатньо (адже можна багато чого корисного зробити в цій ролі). І є ті, хто створює концепти, які потім можуть бути реалізовані ремісниками. В бізнесі – так само. Є ті, хто придумує моделі і правила – і нав‘язують їх своєму оточенню. Тобто також створюють концепти, продовжуючи в такий спосіб себе.

В таких людей від природи є якийсь "вірус", що не дає їм спати по десять годин на добу. Їм мало бути простими ремісниками, вони хочуть змінити щось і в собі, і навколо. І часом це відбувається безконтрольно, як у творця: його рукою "бог водить". Таких людей небагато, їхня доля і карма - створювати. Вони постійно знаходяться в пошуку сенсу свого життя. А ремісники навряд чи будуть шукати сенс. Вони вже збалансували себе на іншому рівні, і вони певною мірою уже досконалі і корисні суспільству.

В цьому проявляється найбільша схожість між бізнесом і мистецтвом: і там, і там є ті, хто створює концепти. І їм цікаво один з одним. Вони переймаються одними й тими ж питаннями.

К. Б.: Я згодна, що людям, яких щось штовхає рухатись вперед, цікаво один з одним. Цей внутрішній неспокій – є спільним для усіх. Але я не можу погодитись із тим, що природа людини задана від самого початку – чи то бізнесу це стосується, чи мистецтва. Я бачила багато прикладів, коли людина, яка спочатку була ремісником і виконувала багато механічних завдань, згодом виходила на інший рівень.

Необов‘язково, що внутрішній неспокій з самого початку задаватиме людині вектор її розвитку як творця. Він може проявлятись у тому, що людина буде просто кожного дня все краще підмітати підлогу, вправлятись в живописі чи виконувати щось інше. Може, ти ніколи і не перейдеш на якісно новий рівень. Просто будеш щось робити, підкорюючись дії цього внутрішнього неспокою. А може, одного дня зробиш якісний стрибок. Хоча для цього, звичайно, потрібна внутрішня робота над собою як особистістю. І саме це мені здається найважливішим у мистецтві.

Найцікавіші мистецькі твори можуть занурюватись вглиб людської натури, розповідати про ситуації – навіть буденні, - через які ми проходимо і які доводять нам, що ми все-таки є людьми. Ми є і сильними, і слабкими, ми існуємо на багатьох суперечностях, але здатні об‘єднувати їх у собі. Тому людство і залишається людством. Здавалося б, як можна писати поезію після подій Холокосту? Але ми це пережили і змогли рухатися далі. А митці і досі продовжують рефлексувати над цими речами.

О. С.: Бізнес не є бізнесом, якщо він не може забезпечити результат. А для цього часом потрібно розуміти людей краще, ніж вони самі розуміють себе. Якщо філософ може міркувати взагалі, то бізнес повинен розмірковувати більш конкретно, і в тому числі враховувати особливості людини. Можливо, в мистецтві кожен має потенціал творця. Але в бізнесі треба набагато швидше робити висновки про природу людини. При всій складності людської природи бізнесмени змушені бачити певні передбачувані типажі людей, і з ними працювати.

К. Б.: Напевно, в цьому полягає головна різниця між бізнесом і мистецтвом. Для мистецтва все навпаки: для нього цінність полягає в складності та внутрішній суперечності людської сутності взагалі й власного світу художника. Саме про це завжди йдеться, навіть коли нам дуже хочеться це питання спростити.

Т. К.: В історії людства лишається пам'ять про великих філософів, художників, письменників, композиторів і т.д. Трохи менше – про великих правителів. І значно менше – про великих бізнесменів. Чому так?

О. С.: Напевно, тому, що бізнесмени все-таки займаються більш приземленими речами. Вони часто формують певну "базу", підґрунтя для того, щоб людство могло рухатись далі. А проривні ідеї реалізують найчастіше митці або вчені. Людство майже завжди знає перших людей в парадигмах, а других-третіх-п‘ятих – дуже рідко. Хоча вони можуть робити щось краще, ніж першовідкривачі.

Можливо, бізнесменам і не треба бути відомими чи лишатись в історії. Вони часто самодостатні, їм досить того, що вони роблять. А митцю потрібен ще хтось: без цього він не відчуватиме себе реалізованим.

К. Б.: А про яку саме історію ми говоримо? Гуманітарний світогляд передбачає множинність, багатовимірність історії. Вона завжди конструюється в інтересах когось: держави, якоїсь групи людей, тощо. Крім того, існує поняття мікроісторії: скажімо, є історія смаків, історія торгівлі і т.д... І вони не менш цінні, але менш відомі. Бізнесмени можуть займати ключові позиції в якійсь з мікроісторій: не було б підприємців, не було б великих міст, скупчення людей, перетину смаків і досвідів – і, зрештою, не виникло б і мистецтво.

Т. К.: Є думка, що не Італія створила Мікеланджело, а він – створив Італію. Хто творить кого: реальність – митця чи митець – реальність?

К. Б.: Вони творять одне одного. Була якась певна, культурно-політична ситуація, яка спровокувала появу того, що ми зараз називаємо Відродженням. А митці того часу скористались цими умовами, щоб зробити стрибок, вийти на інший рівень.

Т. К.: Що світ мистецтва і світ бізнесу можуть дати один одному?

К. Б.: Бізнес може, як мінімум, дати мистецтву ресурси. Адже історично так і було. Необов’язково у грошовому еквіваленті, але бізнес міг надати мистецтву можливості проявляти себе, реалізувати свої ідеї. Творцям потрібен не тільки талант, але й сприятливі умови. Без цього вони не зможуть рости. Можна жалітись на те, що в Україні не розвивається театр. Але як йому зростати, коли умов немає?

О. С.: Є теза, що мистецтво не повинно комусь щось давати. Але я з нею категорично не погоджуюсь. Навіть якщо митець робить щось лише заради реалізації свого "я" - він вже дає щось самому собі. Він також є клієнтом, споживачем своєї ж творчості.
А взагалі, мені здається, що бізнес, зростаючи, сам приходить до митців.

К. Б.: А митці, зростаючи, приходять до суспільства. Таким чином це коло замикається: митці-суспільство-бізнес.

Т. К.: Стів Джобс якось сказав, що проміняв би усі свої технології на обід с Сократом. А на що б ви поміняли свої "технології"?

О. С.: Я трактую цю фразу таким чином: «технології» – це якась конкретна реалізація, а "Сократ" – це робота з ідеєю. Тобто суть у тому, щоб обміняти ремісничу частину роботи на концептуальну. Можливо, митці можуть розказати, якими засобами можна побачити саму суть речей, природу - не лише людини, а всього світу. Адже людина є лише маленькою частиною природи. Я проміняв би свої технології на таку лінзу.

К. Б.: Мені здається, що така лінза вже існує. Митці тим і займаються, що створюють ці лінзи. Та в нас нема часу, щоб ними користуватись – ми хочемо отримати все і швидко. Ритм нашого життя, темпи зростання бізнесу не дозволяють нам провести півгодини з Бахом або подивитись фільм, після якого світ перевертається. Насправді навколо дуже багато цих лінз. Проте поки що тільки найбагатші можуть дозволити собі "купити" час, щоб зупинитись і провести цей "обід з Сократом".

До речі, в часи Сократа не було розділення на творення та ремісництво. В грецькій філософії говорилось, що гармонія – це поєднання тілесного і духовного. І творити – це означає просто показувати частину своєї душі. Просто так, а не тому, що ти хочеш якось самовиразитись. Зараз у нас немає такого сприйняття, тому ми і говоримо про творців та ремісників. На мою думку, мистецтво – це вміння втримати дуже складний баланс між інтелектуальним, чуттєвим, інтуїтивним, і помістити все це в певну пластичну, художню форму, чи то словесну, чи музичну, чи візуальну. Цей баланс і визначає, хто є творцем, а хто ні.

Розширена версія розмови з "Української Правди. Життя"

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676