Єкатерина Дьоготь: "Слід орієнтуватись на реальність"

© Фото з особистого архіву Є. Дьоготь
Єкатерина Дьоготь

В Музеї сучасного мистецтва PERMM в Пермі 21 травня відкриється виставка сучасного українського мистецтва під назвою "ЯКЩО/ЕСЛИ/IF. Українське мистецтво на переломі". Кураторський текст зазначає:«виставка представляє переважно мистецтво після Помаранчевої революції, що відображає ситуацію в цій країні - продуктивно "нестабільну", повну протиріч, обіцянок, надій і розчарувань, сплесків протестної і творчої енергії».
Експозиція має основну частину, доповнену особливим розділом. Основна частина поділена на чотири розділи - "Майдан" (політичне мистецтво та мистецтво в громадському просторі), "Дивокрай" (критична рефлексія офіційної ідеї національної ідентичності), "Фантоми" (візіонерський живопис) і "Мрійники" (соціально-емоційне тло сьогоднішньої України). В ній представлено близько ста робіт тридцяти художників, серед них - Сергій Братков, Олександр Гнилицький, Олександр Ройтбурд, Арсен Савадов, Василь Цаголов, Микола Маценко, Жанна Кадирова, Стас Волязловський, групи Р.Е.П. і SOSка, Анатолій Бєлов та інші.

Особливий розділ - "Історії" - представляє контекст 1980-х - 1990-х років. Він складається з робіт із колекцій Марата Гельмана, Олександра Ройтбурда та експозиції харківської школи андеграундної фотографії, з якої виросла творчість Бориса Михайлова і Сергія Браткова.
Виставка триватиме до 10 липня 2010 року. 

Напередодні відкриття виставки українського мистецтва «ЯКЩО/ЕСЛИ/IF» в Музеї сучасного мистецтва PERMM куратор проекту Єкатерина Дьоготь розповідає про виставку спеціально для KORYDOR: 

Виставки сучасного українського мистецтва – велика рідкість, і не лише за кордоном. Як виникла ідея виставки?
 
Це була моя ініціатива. Але я знала, куди з нею звертатись. Адже ця ініціатива була цілком підтримала Маратом Гельманом (директором PERMM – приміт. автора). Мені просто було цікаво, що відбувається в українському мистецтві, особливо останніми роками. Тож це мій особистий інтерес, але, звісно, пов’язаний з тим, що це мистецтво видається мені цікавим. 

Готуючи цю виставку, Ви спирались на те, що Ви знаєте з контексту міжнародних виставок? 

Чесно кажучи, я не знаю міжнародних проектів, пов’язаних із українським мистецтвом. Можливо, звичайно, я не в курсі… Я знаю якісь окремі ініціативи і я знаю виставки, які відбулись у 1990-ті роки. Але зараз я не в курсі. Тож я спиралась на свої знання.

Чи можете Ви назвати знакові виставки українського мистецтва за кордоном за останні 20 років? 

Ну, це Ви знаєте краще за мене. Я знаю якісь виставки з 1990-х років. Якось вони називались… «Постанестезія» (Музей Грассі, Мюнхен, 1992), ще якісь... В основному, пов’язані з живописцями. Але зараз я знаю, що окремі художники і групи беруть участь у різних міжнародних проектах – Р.Е.П., SOSка та інші. Проте якогось спільного проекту, де б вони всі брали участь, я не знаю. Можливо, я не настільки дослідила ситуацію, щоб все бачити. 

Чи є у виставці головна робота? Чи є одна або кілька знакових робіт?
 
Я би не хотіла так говорити. Є якісь речі, з яких, скажімо так, все почалось. Коли я починала цю виставку, я ж не знала, що це буде швидше виставка молодих сучасних художників. Я цього не планувала. В принципі, планувалась взагалі виставка українського мистецтва, в якій, можливо, набагато більше місце мав би займати, скажімо, живопис 1990-х. Але в ході підготовки цієї виставки стало зрозуміло, що так не має бути і що більшу частину мають складати сучасні роботи. 

Ну, ось, наприклад, там є роботи, що співпадають з назвами розділів. Тобто, вони явно вплинули на те, довкола чого ці розділи вибудовуються. До прикладу, роботи групи SOSка «Мрійники» і «У мене є мрія», «Дивокрай» Лесі Хоменко. Ось такі речі. Те, що робить Толя Бєлов, пов’язане з мотивом дисбалансу, – це теж одна з центральних робіт. Пам’ятник Жанни Кадирової, котрий ми, врешті-решт, не зможемо привезти, але буде велика фотографія пам’ятника, який вона зробила в Шаргороді. Ось такі речі можна виділити. 

Але насправді є й інші. Наприклад, коли я вивчала матеріали до виставки, мені дуже сподобались фільми Волязловського і групи «Тотем», яких я раніше ніколи не бачила. І, взагалі, в Росії їх ніхто не знає, тому я їх показую доволі багато. Хоча вони зовсім не вписуються в те, що я щойно описала, однак їм приділено досить багато місця. 

Яке співвідношення живопису – традиційних – і нових медіа у виставці?  

По-перше, я не знаю, що таке нові медіа. Я просто не в курсі цього терміну. Він мені незрозумілий. Є живопис, є відео, є те, що називається рисунком на стіні. Живопису, очевидно, менше, ніж можна було б очікувати. Однак він теж є. 

На якого глядача, передовсім, розрахована виставка?
 
Це складне питання. Тому що, звісно, треба орієнтуватися на реальність, на те, що аудиторія – це, передовсім, пермський глядач. І дивно би було робити виставку, котра була б зовсім незрозуміла місцевому глядачу. Тому, звісно, я мала це на увазі. Але каталог робиться російською та англійською, адже його побачить ширша аудиторія. 

З другого боку, я – не виняток. Як і всі куратори, я теж звертаюсь до певного уявного ідеального глядача.  І, водночас, роблю багато для того, щоб і жителі Пермі щось зрозуміли. На виставці будуть і пояснення, і екскурсії. 

Чи існують якісь подальші плани цієї виставки? Можливо, навіть, показати її в Україні? 

Ні, таких планів немає. Як Ви розумієте, такі плани мають виходити не від мене. З цього приводу мають надходити якісь запрошення, адже це коштує грошей. Не існує такої речі, як прокат виставки за бажанням її кураторів. Такого взагалі не буває ніде ніколи. Існує запрошення. І для цього ті місця, які цю виставку показують, повинні запросити і бути готовими за це заплатити. І йдеться не лише про Україну, але й про будь-які інші країни. Наразі подібних запрошень ми не отримували, на жаль.

Розмовляла Тетяна Філевська


Єкатерина Дьоготь – російська кураторка, кандидат мистецтвознавства, член-кореспондент Академії мистецтв РФ і лауреат Всеросійського конкурсу «Інновація» 2010 року. З 2007 р. – шеф-редактор сторінки мистецтва онлайн ресурсу OpenSpace.ru. Професор Московської школи фотографії та мультимедіа імені Александра Родченка. Автор понад трьохсот статей про мистецтво ХХ ст. та сучасне російське мистецтво. Гостьовий професор університетів і навчальних закладів в США, Європі та Росії. Куратор багатьох міжнародних виставкових проектів, автор книг з історії та теорії сучасного мистецтва. 


Якщо/Если/If

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676