Підсумки року: любов і страх

(с) Саша Курмазpidsumky 1Акція протесту проти закриття Центру візуальної культури. Наприкінці 2012 року KORYDOR запитав художників(иць), кураторок(ів), активістів(ок), критикинь(ів) про найважливіші зміни, які відбулись у культурному просторі цього року, і про ті з них, які формуватимуть ситуацію наступного 2013 року. Ми запустили опитування за методом "снігової кулі", сформувавши першу трійку опитуваних, кожен(на) з яких надіслав(ла) запитання наступній людині, а та – наступній і так далі. У результаті ми отримаємо три ланцюжки опитування. Представляємо вам перший із них.

Що саме для Вас є найголовнішими тенденціями розвитку, закладеними цього року на рік наступний?

belorusets

Евгения Белорусец. Фотохудожница, основательница "ПроSTORY", Киев.

Думаю, закрытие Центра визуальной культуры и его последующее открытие стали событиями, изменившими наш культурный ландшафт. На наших глазах был отцензурирован, уничтожен развивающийся, действующий Центр, и в какой-то момент показалось, что общественное мнение ни на что не влияет и ничего не может этому противопоставить. В свете этого события существующие институции, объединения стали более зыбкими, двусмысленными и невольно возникал вопрос, можно ли им доверять. Но Центр восстановил свою работу. И постепенно возникла даже не надежда, а некая уверенность в большей разрежённости действительности в ее готовности хоть отчасти принимать те формы, которые ей придадим мы, вернее, спорадически возникающие или уже давно сформированные объединения художников и работников сферы искусства и культуры. Именно такие объединения отстояли Национальный художественный музей во время недавнего конфликта. Проникновение в Национальный музей частного капитала несло в себе угрозу не только для одного отдельно взятого Национального художественного музея, речь шла об еще одном структурном перерождении, еще одной конвертации общественного в частное, на этот раз нацеленной на процесс формирования канона в искусстве. Теперь, когда нам общими усилиями удалось избежать очевидной девальвации музея, остается открытым вопрос, каким же должен быть музей, каким мы все можем его сделать.

Итак, мифическая плотная субстанция неприступной и отчужденной власти рассеивается. Наши глаза стали смотреть на общую картину украинского культурного пространства как на вызов, заставляющий искать решения.

mishchenko

Катерина Міщенко. Редакторка журналу "ПроSTORY", Київ.

Любов і страх – ці два загальники стали майже офіційними гаслами в культурному полі у 2012 році. Вони об'єднали тематику іншого, емансипації, тілесного, феміністичного та фобій навколо них. Протистояння між страхами, з одного боку, та любов'ю як ствердженням іншості, з другого, радикалізувалися з кожним місяцем. Якщо на початку через "пропаганду порнографії" репресій зазнало символічне тіло, виставка "Українське тіло", її організатор(к)и й Центр візуальної культури, через якийсь час відбувся напад на фотографії виставки "Своя кімната", а нещодавно ми вже стали свідками фізичної розправи над учасниками й учасницями акції проти закону "про пропаганду гомосексуалізму". Боротьба за тіло буде тривати. У цьому контексті вже є нові цікаві тенденції: у 2012-му більше артикулювалася феміністична й квір-перспектива у царині виробництва культури.

Ще відбулася структурна політизація діячів та діячок культури, прикладами цього є солідарна підтримка Центру візуальної культури, мобілізація в Національному художньому музеї та публічні виступи Ініціативи самозахисту трудящих мистецтва й Творчої письменницько-перекладацької спілки. Апокаліптичність, якою надихалися епічні події – євро-чемпіонат й Арсенале, поширила флер фатальності, певного зачарування невеселими змінами політичного й культурного ландшафту в Україні. Наступного року будемо розчакловувати цю дійсність і змінювати її!

kulchynska

Леся Кульчинська. Кураторка, Центр візуальної культури, Київ.

Тривалий час сучасне мистецтво в Україні сприймалося, передусім, як сегмент світського життя. Фуршети, шампанське, "успішні художники", "цікаві роботи" – стандартний набір складових його привабливого образу; ключова подія "мистецького світу" – це, звісно, відкриття виставки. 2012 рік, схоже, дещо похитнув цю ідилічну картину. Суд над Pussy Riot у Росії, закриття ЦВК у Києві – виявилося, що займатися мистецтвом може бути не тільки приємно та престижно, але й доволі ризиковано. Ці випадки боротьби з мистецтвом можна, звісно, трактувати як свідчення його політичного потенціалу, можливостей, що виходять далеко за межі відведеної рубрики "світських заходів".

Утім, всі ці події, схоже, не додали місцевому мистецькому середовищу ентузіазму, радше навпаки. Характерно, що цьогорічні МУХі, наприклад, продемонстрували тяжіння "молодих художників" до якихось романтичних стратегій психологізації та самомилування. Можливо, саме ескапізм і прагнення дотримуватися безпечної території відсторонених "творчих пошуків" і стануть панівною тенденцією на найближче майбутнє.

vorotniov

Вова Воротньов. Художник.

2012 рік видався доволі інтенсивним у культурному плані. Особисто я виділив би дві знакові події, які зробили цей рік таким, що запам'ятається надовго. Це виставка "Українське тіло" і її скандальне закриття, яке розставило важливі акценти стосовно розуміння того, хто є хто в українському культурному контексті. І, звісно, Перша Київська міжнародна бієнале як надзвичайна подія для України.

По суті, ці ж події і будуть формувати ситуацію наступного року. Адже Центр візуальної культури, хоч і втратив "прописку" у Києво-Могилянській академії, продовжив свою діяльність у кінотеатрі "Жовтень", де формується унікальне середовище для українського сучасного мистецтва та інших дисциплін. Що ж до Арсенале 2012, то хочеться вірити, що бієнале спричинила довготривалий ефект і незворотній рух у напрямку підвищення культурних стандартів в Україні.

melnychuk

Іван Мельничук. Художник, архітектор.

Усі важливі зміни, які можуть трапитися з людиною, пов’язані, на мою думку, лише з розвитком особистості. Тому я б не говорив про хороші чи погані зміни, які можуть бути ініційовані ззовні. Створення платформ, подій, премій і випуск друкованої продукції, особисті ініціативи чи низові поштовхи носять певний місіонерський характер. Мене це не може вразити. Я не бачив і не бачу перепон у нашій державі для розвитку особистості. Існує маса інформації у відкритому доступі, яка не потребує візій медіумів та кривовідображень. Хто бажає – той розвивається, хто не бажає розвиватися – замінює свій розвиток пошуком сенсу у якихось стихійних подіях і змінах.

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676