Chronicles of Maidan

1618677 830775106949075 392658207 n
ALEXANDER BURLAKA observes how the city and people have changed during Maidan.
 

Liz Pugh: Scouting for opportunities

DSC00441
VIRA BALDYNIUK talked to producer and co-founder of Walk The Plank Liz Pugh about her point of vew on Ukrainian art sphere.
 

An upgrade of norms

164546 10150092600029643 3082501 n
SASHA KOLTSOVA: We invite others to consider their attitude to these disgraceful living and work conditions being passed off as “stability, prosperity and order”.
 

Daily acts of goodness

1461134 652815048096154 300585582 n
VIRA BALDYNIUK: Maidan has become a training center where you can learn different forms of cohabitation – it’s a unique Ukrainian form of team building.
 

Maidans and mini-maidans

1483354 331633033645115 1705695891 n
MYKOLA SKYBA - about the first steps after Euromaidans.
 
         

Зачароване коло насильства

1471296 10201638661141883 2017122137 n
Категорія: Колонки
Володимир Єрмоленко
2 грудня 2013
  • Друк
  • Редагувати
3130
Кілька дуже швидких думок.

Є одна логіка насильства, яка повторюється в історії. Це логіка кола. Зачарованого кола, яке не розривається, але розширюється, охоплюючи все більше людей.
Усі великі громадянські конфлікти стають нестримними передусім тому, що в певний момент втрачається чітке розуміння, хто є ініціатором насильства. Хто є жертвою, а хто є катом. Бо жертви дуже легко перетворюються на агресорів, якщо мають сили.

Усі затяжні громадянські конфлікти стають нестримними тому, що початковий праведний гнів перетворюється на зачароване коло помсти. Взаємної помсти одних проти інших і навпаки. А потім помсти всіх проти всіх.

Ви здивуєтеся, коли почитаєте деякі тексти німецьких нацистів чи італійських фашистів. Вони сповнені жертовницької тематики. Вони сповнені думки, що їх образили, маргіналізували, знесилили. І тому треба взяти реванш.

Тому владі зараз вигідні будь-які прояви насильства від суспільства. Спровоковані чи ні. Якщо такі будуть, це дасть їй додатковий аргумент: вона зможе в очах деякої публіки перетворити себе на жертву, а не на агресора.

Не можна владі давати цей привід. Не можна їй давати привід подавати свою агресію як самооборону.
Тому у мирному спротиві є не тільки моральний аргумент. У ньому є також аргумент прагматичний. Ми переможемо тільки тоді, коли в очах суспільства та світу влада буде залишатися єдиним ініціатором насильства.

Влада – агресор. Ми – мирні. Таке розмежування має бути чинним протягом усіх подій, які розвиваються сьогодні.