Нові голоси академії

© Євген Нікіфоров10407731 1469434669971128 5017786441583567772 nДень відкритих дверей на Сошенка 33 "Шановні мешканці 301 майстерні! Дуже дякую за те, що вкрали наш смітник. Ще раз таке трапиться - ми відреагуємо. З любов'ю, мстиві дизайнери", - так сьогодні комунікують між собою студенти художньої академії на сторінках соціальних мереж. Але їх насправді турбують і більш системні речі – можливість долучатися до прийняття рішень в академії, створювати власні проекти та впливати на освітній процес.

Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури усі роки незалежності вирізнялася консервативністю навчального процесу, особливо в питаннях самоврядування. У СРСР художні академії перебували на службі ідеології, що обумовлювало відносно непогане фінансування і підтримку держави, крім того, гарантувало працевлаштування випускників на художніх комбінатах як ілюстраторів тощо. Після здобуття незалежності фінансування художньої академії скоротилося, увага держави взагалі звелася до нуля, проблеми з працевлаштуванням відлякували абітурієнтів (точніше, їхніх батьків). Це був найліпший час для реформ, для пошуку нових джерел фінансування, для отримання максимальної вигоди від невтручання держави, для переформатування навчальних планів і спеціальностей згідно вимог часу. Однак НАОМА переважно взяла курс на збереження архаїчного радянського типу освіти, що з кожним роком тільки поглиблювало кризу. Останні семестри вже не вистачало коштів на оплату натурників (до того ж, оплату жалюгідну), борги за світло та опалення сягнули захмарних сум. Власне, відчувалося наближення колапсу.

Політичні зміни у державі, здавалося б, мали прискорити катастрофу, однак принаймні з погляду пересічного студента усе виглядає не так вже й погано. До цього скидалося, що НАОМА, як підліток-переросток, буде до останнього чіплятися за державне фінансування, реструктуризацію боргів і тому подібне (при цьому зароблені кошти за контрактне навчання будуть і далі таємниче танути). Однак у держави вистачило інших, важливіших проблем, і вона вчинила як досить зрілі батьки: просто випхала свого переростка у вільне плавання, попри його пручання. Усі економічні та юридичні нюанси ще не до кінця зрозумілі, однак загалом виглядає так, що держава припиняє все фінансування (вочевидь крім держзамовлення), однак і НАОМА перестає бути чимось зобов’язана і самостійно зароблені гроші може витрачати як хоче. Ситуація виглядає насправді чудово, оскільки це нарешті дає шанс на реформи, адже без них вижити буде практично неможливо. Хоча крайнє небажання змін відчувається досить сильно, тому цілком імовірно, що нічого суттєвого не станеться, НАОМА і далі гратиме роль жертви та жебратиме, доки знаходитимуться охочі "рятівники".

Наразі ніяких відчутних змін у навчальному процесі, структурі чи управлінні академії не відбулося. Хоч їхня потреба назріла і насправді дуже цікаво, як з цієї ситуації вийде керівництво. Поки що зміни лише косметичні, і тільки в одній сфері їх дійсно можна відчути – в студентському самоврядуванні.

НАОМА була, напевно, одним із небагатьох київських вишів, де студентського самоврядування як такого просто не існувало. Студентська профспілка виконувала, фактично, єдину функцію – збирання грошей на студентські проїзні квитки. Студрада існувала лише на папері, абсолютна більшість студентів взагалі про її існування не знала. Усі серйозні студентські ініціативи чи протести (наприклад, проти скорочення натурних постановок) відбувалися зазвичай взагалі без участі студради.

Однак із початком протестів на Майдані активізувався рух і в академії. Студенти зрозуміли, що їм потрібно якось захищати свої права, особливо у сутичках з антиукраїнськими викладачами і співробітниками. Потрібна була певність, що їх не відрахують за участь у майданних протестах. Пізніше також назріла потреба у координації різної волонтерської допомоги. Усе це виникало стихійно, швидко змінювалося, ніякої чіткої організації не мало і насправді не потребувало її.

В одних напрямках все було чудово – зокрема, патріотична позиція ректора повністю убезпечила від будь-яких проблем через участь у протестах. В інших випадках студенти стикалися з абсолютною ригідністю системи, і через нечисельність та недосвідченість вони зазнавали поразок.

Зокрема, не вдалося ніяк покарати охоронця, який 18 лютого (у ніч, коли в місті була стрілянина, не працювало метро і було вкрай небезпечно) виставив з академії дівчат-студенток, не дозволивши їм перечекати в будівлі ніч. Він їх вилаяв, ще й додав: "Ну так идите на майдан и пусть вас там расстреливают, а в академии нечего сидеть". Слід при цьому розуміти, що пари в академії офіційно завершуються о 19.15, але студенти часто змушені лишатися і після пар, аби виконувати домашні завдання чи ті роботи, які неможливо встигнути зробити під час пар. Декому того дня довелося півночі добиратися додому пішки. Охоронець, зрештою, не отримав навіть догани, а винними зробили тих кількох студентів, які зважилися на протест.

Однак після падіння режиму Януковича подібні ситуації не повторювалися. Викладачі й співробітники з українофобськими поглядами стали стриманішими, більшість (особливо серед молодих) навпаки всіляко підтримували студентські ініціативи.

Поступово визріла ідея сформувати повноцінне студентське самоврядування, яке б складалося з ініціативних і активних студентів, а не просто призначалося згори адміністрацією. Пройшло кілька зібрань, де студенти, яких це хвилювало, обговорювали необхідні зміни. Слід відзначити, що керівництво прихильно до цього поставилося, хоча спершу це все існувало незалежно від офіційної студради.

На одному із зібрань було вирішено сформувати комітети за напрямками діяльності: комітет з оптимізації навчального процесу, комітет з культурних заходів, інформаційний тощо. Спочатку комітети існували неофіційно, але згодом їхніх учасників включили у студраду і таким чином стихійне живе самоврядування злилося з не зовсім живим офіційним.

Політична ситуація в країні загострилася і загальний посттравматичний стресовий стан відсунув більшість пов’язаних із навчанням студентських ініціатив на задній план. Тому мало що із запланованого вдалося повністю реалізувати протягом семестру, однак активісти зробили все одно більше, ніж за багато попередніх років.

Інформаційний комітет налагодив випуск студентської газети, а також створив спільноти у соцмережах ("НАОМА студентська"), які активно інформують про всі актуальні події та ініціативи. Дехто зі студентів пробує себе у написанні репортажів та статей, інші збирають анонси та інформацію про мистецькі заходи.

Комітет з культурних заходів опікується студентськими виставками й протягом семестру організував виставку робіт студентів і викладачів академії у місті Суми. Біля академії також проводилися кінопокази із подальшим обговоренням фільмів.

Комітет з оптимізації навчального процесу складається переважно зі студентів, які отримують другу вищу освіту або вступили після училищ, і мають уявлення про інші, більш гнучкі, або більш ґрунтовні моделі освіти. Цей комітет ставить низку досить серйозних завдань, зокрема – приведення розкладу занять у зручний для студентів формат, розвиток наукової діяльності серед студентів, отримання можливості для студентів частково впливати на навчальні плани, створення альтернативних навчальних курсів, або принаймні більшої гнучкості наявних, оскільки вузькі рамки у деяких творчих предметах дуже ускладнюють творчий розвиток.

Академія мусить облишити спроби втискати всіх у якийсь шаблон (причому вкрай посередній шаблон, оскільки технічні вимоги насправді невисокі), а дати можливість кожному художнику максимально розвинутися у обраному ним напрямку. Бо наразі все орієнтується, фактично, на підтягування неуспішних студентів (зменшення вимог до якості робіт, скорочення годин натурних постановок, обмеження роботи в академії у позаурочний час), замість того, аби створити умови для роботи дійсно талановитим і працьовитим студентам.

Існує також проблема із нетворчими предметами, особливо тими, які взагалі не мають стосунку до мистецтва. НАОМА дуже специфічний виш, орієнтований насамперед на здобуття практичних навичок. Навчання на творчому факультеті триває з 9.00 до 19.15 і для досягнення належного рівня технічної майстерні студентам необхідно майже увесь цей час малювати. Натомість велика кількість предметів, які мали би вивчатися у школі, а не у вишах (ОБЖД, економіка, правознавство, історія України), і які не мають стосунку до мистецтва, відбирають надзвичайно багато часу. До того ж, частина викладачів не розуміє, що студент НАОМА перебуває в академії майже увесь час, часто до 20.00 чи навіть 21.00, а також у суботу, працюючи над творчими завданнями, і він просто фізично не має змоги виконувати ще й домашні завдання з економіки. З цього питання серед студентів існують дискусії, оскільки частина орієнтована на максимальне професійне зростання без відволікання на сторонні речі, а частина (переважно нещодавні школярі) хочуть вивчати і загальноосвітні предмети. Однак комітет все таки планує, настільки це можливо, добиватися або переведення загальноосвітніх предметів у ранг необов’язкових чи факультативних, або зменшення вимог до них і скасування домашніх завдань, які все одно робити немає часу. Відмова від подібних дисциплін дала би можливість збільшити години для творчих предметів. Або ж додати до дійсно потрібних художнику теоретичних курсів (філософія, естетика, історія мистецтва) практичні заняття і семінари, які наразі відсутні.

Комітет з оптимізації навчального процесу, зокрема, зміг домогтися дозволу працювати студентам в академії довше, а також провів перемовини з кафедрою гуманітарних дисциплін, яка погодилися не завантажувати студентів творчих факультетів різними позаурочними домашніми завданнями.

Окрім діяльності комітетів у межах академії існує багато інших ініціатив. Студенти самостійно організовують зустрічі з художниками (наприклад, зустріч із Владиславом Єрком), в академії діє співдружність студентів-християн, проводяться "Архітектурні вечори", діють різні волонтерські групи для допомоги українській армії, серед яких найбільш помітною є активна діяльність студентки Тамари Шевчук.

Влітку студенти й аспіранти НАОМА брали активну участь в акціях на Сошенка, 33. За цією адресою віддавна розміщуються майстерні аспірантури та асистентури НАОМА, це історична будівля зі своєю мистецькою історією. Однак унаслідок незрозумілих махінацій Спілка художників України передала усю територію майстерень під забудову, й історична будівля опинилася під загрозою знесення. Суспільний розголос спершу призупинив будівельні роботи, однак останнім часом забудовник активізувався, що змусило студентів НАОМА і всю свідому мистецьку громаду Києва стати на захист майстерень. Усе це вкотре доводить гнилизну старої радянської системи з бюрократичною Спілкою, яка тільки шкодить художньому середовищу Києва.

Загалом же студенти стали більш активними, частіше збираються, створюють творчі групи чи просто обговорюють актуальні питання. Активність і самоорганізація, яка сколихнула країну, зачепила і НАОМА, принаймні, у її студентській частині. Тобто найбільш активні зміни відбуваються знизу, але якихось серйозних змін згори, в управлінні і структурі НАОМА поки що не відчувається.

Гіфка фінал

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676