Дружба: дві історії

ermolenko Уночі 11 червня 1876 року Ґюстав Флобер повертається з Ноана, маленького містечка у центрі Франції. 10 червня тут ховають баронесу Дюдеван, відому публіці під чоловічим іменем «Жорж Санд».

Під час церемонії падає сильний дощ. Сам Ґюстав не тримає себе в руках. Він плаче, цілуючи онуку померлої, Аврору; він плаче, коли повз нього проносять труну. На церемонії «голосили всі, але я – найбільше». Додому він повертається «вщент зруйнованим».

Від 1869-го для Ґюстава почалася смуга втрат. Старіння, яке забирає друзів, не даючи нікого навзамін. Сент-Бев, Жюль де Ґонкур, Теофіль Ґотьє, кілька друзів дитинства. «Моє серце стає некрополем», «порожнеча розростається».

«Земля стає пустелею», la terre se dépeuple.

***

Цій смерті передували понад десять років дружби. Дивної та нелогічної дружби між Флобером та Жорж Санд, двома антиподами. Дружби Ґюстава з тією, хто могла би бути його ворогом.

Жорж Санд утілює в собі все те, що Ґюстав зневажає. Романтизм із потоками солодких слів без особливого значення. Літературу кліше, проти яких Ґюстав повставав у «Словнику шаблонних ідей», своїй останній книзі.

Ґюстав не любить романтиків; про Ламартіна пише, що тексти про кохання потребують «волохатіших самців». Але чим Жорж Санд краща від Ламартіна?

***

Її тексти ллються потоком: романтична інспірація часто означає брак відбору, такого важливого для Флобера. Санд написала двадцять шість романів, кілька десятків п’єс та велику автобіографію. Вона розсіює слова.

Ґюстав натомість їх береже, мов коштовності, мов найбільший у світі дефіцит. Він пише по півсторінки на день, «п’ять слів на годину», перевіряючи кожне з них на слух і на голос. Весь Флобер – це чотири романи, одна п’єса-містерія, одна повість, кілька оповідань та один іронічний словник. Плюс твори молодості.

Жорж Санд любить соціалістичні ідеї та слово «солідарність»; вона бере участь у політичному житті і робить свої романи майданчиком для ілюстрації політичних утопій. Ґюстав політику ненавидить і мріє про час, коли вона поступиться чистій науці та чистому мистецтву.

Санд любить людські компанії, розмови та творіння разом. Її будинок у Ноані – ідеальний приклад романтичного співжиття, естетичного фаланстеру.

Ґюстав є творцем-відлюдником, порівнює себе з «білим ведмедем» і веде життя пустельника в маленькому Круассе. Він створює культ анахоретства і мріє про «мистецтво заради мистецтва».

Але всі ці відмінності не мають значення. Протягом тринадцяти років Ґюстав пише листи до Жорж Санд кілька разів на місяць. Він називає її «дорогою вчителькою» (chère maître). «Ваша сила мене зачаровує та вражає». Коли виходить «Виховання почуттів», він обіцяє їй вислати найперший екземпляр.

Звідки ця дружба? Звідки ця ірраціональна відданість чужій душі та чужому стилю? Звідки ця прив’язаність до ідеологічного ворога й естетичного антипода?

На ці питання немає відповідей. Дружба не має відповідей. Ідеї, стиль і переконання для неї не мають значення.

***

2-го серпня 1914 року французький поет і філософ Шарль Пеґі приїжджає до Парижа. Днем раніше Франція оголосила мобілізацію, і Пеґі, сорокаоднорічний лейтенант запасу, збирається на фронт.

У свою частину він має прибути 4-го серпня. Два дні, що в нього залишаються, він витратить на примирення. Пеґі належить до тих дивних людей, для кого початок війни був приводом шукати миру.

2-го та 3-го серпня він ходить Парижем, відвідуючи помешкання своїх друзів та супротивників. Тих, із ким він колись розірвав стосунки. Тих, із ким стосунків у нього ніколи не було. Він просить забути минулі провини; він сам усе забув.

У Парижі є один чоловік, який для нього має особливе значення. Його звати Анрі Берґсон. Він філософ, професор Коллеж де Франс; його невдовзі приймуть в компанію «безсмертних»: у французьку Академію. Через тринадцять років він отримає Нобелівську премію.

Берґсон був тим, завдяки кому Пеґі відбувся у 1900-х. Його філософія часу, його атака на раціональність та автоматизм були для цього поета потрібною філософською основою. Основою, що дозволяли оголосити війну тому, що Пеґі називав pensée toute faite, «готовим мисленням».

Пізніше все зміниться: Пеґі змінить соціалістичну партію на католицьку церкву і перший пішки піде паломницькою ходою з Парижа до Шартра. Між ним та Берґсоном почнуться роки мовчанки.

Вони завершаться того самого 1914 року, ще перед початком війни. Церква здійснює атаку на Берґсона та вносить його тексти в «Індекс заборонених книг». Пеґі, католик, стає на його захист. Він доводить, що Берґсон кращий, ніж Святий Тома.

Після звістки про те, що Пеґі йде на фронт, Берґсон пише йому короткого листа. «Ви повернетеся і я Вас побачу вже у Франції переможній, молодшій і відродженій».

У разі його смерті він обіцяє піклуватися про його дружину та його дітей.

***

5 вересня 1914 року військова частина Шарля Пеґі вступає в бій біля містечка Вільруа, за сорок кілометрів від Парижа. Більшість молодих людей, якими керує лейтенант Пеґі, походять з цих-самих територій: департамент Сен-е-Марн, у східній частині Іль-де-Франс.

5-го вересня вони отримують завдання взяти селище Монтіон. Коли гине командир частини, Пеґі бере командування на себе. Він стоїть у весь зріст і кричить солдатам, звідки ведеться вогонь.

Все закінчується швидко, після п’ятої вечора, 5-го вересня 1914 року. Пеґі отримає кулю в голову і не встигне нічого зрозуміти.

Наступного дня, 6-го вересня, комендант Дюфестр обходить поле битви. На ньому лежать сотні мертвих солдатів у червоно-синій уніформі.

Дюфестр помічає лейтенанта Пеґі; він лежить на животі, ліва рука притиснута до голови. Риси його обличчя «нескінченно спокійні».

Минуло лише тридцять днів війни.

***

Анрі Берґсон дотримається свого слова. Він, чиї тексти внесені католицькою церквою в «Індекс заборонених книг», стане опікуном дітей католицького поета Шарля Пеґі. Чотирьох його дітей.

***

Що таке дружба?

Це велика контрабанда. Почуття, яке долає кордони та митниці, які існують між людьми. Яке долає межі ідеологій, національностей, поглядів на світобудову та естетичних переконань. Почуття-повітря, яке потрібне для дихання.

Люди дружать не для того, аби поділяти якісь ідеї; вони поділяють якісь ідеї, аби дружити.

Дружба подібна до кохання; але, на відміну від нього, їй байдужі навіть питання статі і сексу. Вона об’єднує різних людей, які часто навіть не замислюються, чому вони прив’язані одне до одного. Чому вони дружать, не маючи спільних поглядів, спільних доль і спільної боротьби.

З погляду ідеологій чи естетичних теорій дружба між Флобером і Жорж Санд або між Берґсоном і Пеґі була незаконною. Контрабандою, злочином проти канону, апокрифом.

Але вона була для них, можливо, найважливішою річчю.

Річчю, яка тримала їх у житті та не відпускала після смерті.

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676