Мистецтвознавство на периферії

© Timur Kiev

Маршрутка з Сихова у центр міста проїздить повз Львівську національну академію мистецтв, мою альма матер, де чотири роки студіювала мистецтвознавство. Тоді, у 2003, закінчивши бакалаврат, я майже інтуїтивно почала шукати чогось іншого – адже знати особливості килимарства Волині і (досі можу, до речі) відрізняти баранівський фарфор від межигірського фаянсу, це, звісно, прекрасно. Але не для людини, яка хоче працювати арт-критикинею і кураторкою – не музейною працівницею, не викладачкою, не менеджеркою. Особливо, якщо душа лежить – знову ж, інтуїтивно, адже відповідних знань немає, - до сучасного мистецтва.
Отож, мій професійний шлях розпочався з not knowing. Як показує практика багатьох українських молодих художників та художниць, get lost і be confused насправді може стати way to find. Але я, минаючи альма матер, усе ж замислююсь, чому в мистецтвознавстві все так погано. Згадую пожовклі конспекти викладача, який «читав» історію мистецтва початку ХХ століття – чорнило вигоріло, і в прізвищах він робив помилки. Українське мистецтво другої половини ХХ століття – на самостійне опрацювання. Обговорення курсових, яке переважно зводилось до порад, як правильно оформити бібліографію. Постійні описи і перекази, перекази і описи – на парах, на екзаменах, у письмі… У соціології, літературознавстві чи культурології справи усе ж значно кращі.

Якщо читати мистецтвознавчу літературу, видану в Україні докторами і кандидатами, буде те саме, за приблизно однаковою схемою – мляві спроби окреслити «культурно-історичне тло» доби, поверхові алюзії на філософські дискусії певного періоду, а далі описи робіт і перекази біографій чи історичних фактів, систематизовані за якимось критерієм. Психоаналіз, марксизм, фемінізм – одним словом, гуманітарна теорія ХХ століття – загалом не присутні в мистецтвознавчій освіті, тим більше в якості методології, хоча для того, щоб написати про Олену Кульчицьку так, як Лінда Нохлін пише про Мері Кассат, треба мати не лише повну історичну інформацію, але й перфектні теоретичні знання, які задають структуру будь-якому аналізу. Лише чітка власна теоретична (й, відверто кажучи, ідеологічна позиція) дозволяє зрозуміти, що і для чого ти пишеш, який це може мати сенс для читацтва та наукове значення у межах власної дисципліни.

Натомість вимучена наукова новизна мистецтвознавчих робіт переважно полягає у введенні в обіг доти невідомої інформації про певного митця чи мисткиню, «семантичному» аналізі конкретної роботи чи хронологізації періоду творчості або ж систематизації на кшталт «образ жінки в українській графіці кінця ХІХ – початку ХХ століття». Існує система рангів – про відомих особистостей можуть писати лише «статусні» автори, іншим же вартує чекати зауваження на кшталт «а що нового ви можете сказати, якщо про митця Х усе написали там-то і там-то?». Подібні зауваження, які я не раз чула, доречні лише коли мистецтвознавство мислиться як опис, але абсолютно безглузді, якщо як аналіз, котрий відштовхується від певної позиції. Уже згадана Лінда Нохлін, науковий стиль якої мені дуже імпонує, пише у 1990-х про творчість більш ніж відомих художників – Дега, Курбе, Жеріко, але розкриває не «маловідомі факти» біографій, а структурні принципи організації мистецтва і суспільства, пов’язані з патріархатними стосунками влади та домінування. 

Я пристрасно люблю українське мистецтво, його сюжети і драми. Інколи мені хочеться клонувати з десяток лінд нохлін і все переписати – адже про (тут довгий перелік імен та явищ) далеко не все сказано. Налагодити історичні зв’язки. Прослідкувати, як авангардна живописна традиція передавалась у «львівській школі» через Сельських, Звіринського, Флінту і до Сергія Петлюка з його чуттєвими інсталяціями. Яку роль зіграв клас у творчій долі Катерини Білокур. Який вплив мали портрети Тропініна чи офорти з шевченківського циклу «Живописна Україна» на формування національної ідентичності. Щоби писати такі тексти, треба нарешті вийти за межі «опису і переказу» з легким ідеологічним флером або ритуальними цитування Беньяміна чи Бодріяра.


Фото на головній - © EPA/Scanpix


Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676