Свобода мріяти


У мене була мрія. Давно-давно, впродовж багатьох років. Вона мала різні назви і різні обличчя. Часами я багато говорила про неї, а деколи геть замовкала, на довго. Але мрія від того не зникала і навіть не сірішала, як і належить справжній мрії.
Це була мрія про місце – де зможуть жити всі тексті (всі, а не лише мої): ненаписані, через брак часу і зневіру в те, що їх коли-небудь адекватно прочитають; написані «для себе», бо не можна було не написати, але ніхто не взяв надрукувати; забраковані редактором через неформат, нерозуміння, через те, що редактор таке не любить і таким не цікавиться, через те, що таке не продати уявному читачеві. Тексти подумані, видумані, вигадані, висловлені й виголошені на кухні, в курилці, на відкритті, після відкриття, емоційно, продумано, з подивом чи примруживши мудре око.

А головне – це мало бути місце, де ці тексти читатимуть.

З плином часу, поки я собі тихенько мріяла, будь-яких місць (тут, в моїй країні), де могли би «жити» тексти про сучасну культуру, ставало дедалі менше. І ще менше виявлялось місць, де б їх читали, вже не кажучи – шукали. Чекали? Обговорювали? Сперечались? Думали? 

І коли з півтора роки тому я зрозуміла, що найактивнішим ресурсом культурної критики в Україні є український сегмент ЖЖ, мені стало трохи недобре.

Культурний процес має лишатися не лише у враженнях, відчуттях, емоціях і політичних уподобаннях. Він потребує фахової, відповідальної критики, глибокої рефлексії та, зовсім не в останню чергу, ширшого світогляду, який сягає значно далі західного (та й східного, врешті-решт) кордону Україні. Культурна пам’ять, як і питання ідентичності, кордонів, спадщини, новизни, сучасності мистецтва чи його необхідності в нашому, загалом, бідному суспільстві, складаються, зокрема, й з текстів, з рефлексії, з дискусії та точки референції (коли для відновлення процесу не треба щоразу збирати очевидців, якщо вони ще є…). А тексти потребують читача – з кіл ширших за колег, друзів і однодумців.

KORYDOR виріс із такої мрії. І, на щастя, переріс її та пішов далі. 

Утім, він і зараз є трохи візіонерським, але аж ніяк не утопічним. 

Так, це місце, де, я вірю, буде багато якісних і цікавих дискусій про сучасну культуру й сучасне мистецтво та його політичний і соціальний контекст. Це буде – і є – журнал, який хоче, щоби його читали.

Катерина Ботанова - співредакторка KORYDORY, директорка Фундації ЦСМ. Культурний експерт Європейської комісії. Авторка багатьох статей про сучасну культуру, перекладачка.


Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676