Інші гості культурного простору

oksana" Чоловік із дитячою усмішкою заходить до популярної книгарні і роздивляється стелажі із видавничими новинками. Із його торби стирчить сокира. Просто стирчить, без додаткових чохлів, футлярів, пакетів. Він вмощується на стільці, ставить наплічник поряд і розгортає художнє видання. Читає. Довго, кілька годин. Потім йде геть. На перший раз усі присутні нервують, а згодом уже й не звертають уваги.

Охайна жінка навідується до книжкової крамниці і щоразу акуратно переставляє книжки: щоб стояли рівненько і за алфавітом. Каже, що колись працювала бібліотекаркою.

Дідок із довгим сивим волоссям регулярно відвідує різноманітні культурно-просвітні заходи, збирає флаєри, папочки, сувеніри, прес-релізи. Вважає себе кореспондентом білоеміграційної газети та "Літературної України». Полюбляє ставити запитання учасникам та організаторам дійств. У нього є антагоніст – інший дідусь, україномовний та україноцентричний, у футболці з написом "VOGUE" великими літерами та в неодмінному кашкетикові.

На зустрічах із французькими письменниками і громадськими діячами, які організовує Французький інститут, часто можна побачити втомлену життям жінку в береті, затягнуту в чорну клейонку і дерматин. Вона слідкує, щоб усі помітили її паризький шарм. На творчі вечори українських авторів, що розробляють національно-патріотичну тематику, приходить літня жінка, яка, упрівши, роззуває одну ногу, навіть взимку.

Адміністратори найрізноманітніших закладів, де є щось хоча б трохи схоже на сценічний простір, добре знають актора, який пропонує постановку моновистави про Шевченка чи Єсеніна – на вибір, і довго сперечається у разі відмови.

Ці люди відрізняються від стереотипного уявлення про поведінку і зовнішній вигляд пересічного громадянина. Вони – активні відвідувачі осередків культури (на відміну від середньостатистичних українців). Звісно ж, це не означає, що аудиторію фестивалів, відкритих лекцій та автограф-сесій становлять саме описані персонажі: просто вони достатньо яскраві, щоб запам’ятатися. На відміну від, наприклад, бабці, що в один і той же час раз на добу годує бездомного кота у київському дворику і після трапези поливає його зеленкою, "культурні божевільні" намагаються декларувати причетність до високого.

Загалом, кожне середовище об’єднується довкола певної системи ідей. Це твердження стосується й так званого довколакультурного середовища, яке складається із кількох типів учасників, адже кілька сотень відвідувачів чи тисяча читачів коштом самих лише дипломованих інтелектуалів не назбирається. Більшість – це просто зацікавлені, середня ланка. І ще якийсь відсоток – маргінали, яких притягує позірна обраність напівзакритої спільноти. В той час як в українському суспільстві культура часто асоціюється з жебраком із протягнутою рукою, а в ЗМІ вона витіснена зі шпальт світськими плітками, для маргіналів культура все ще залишається ідеальним середовищем існування.

Про дзеркальність ланок, які тут названо вищою і нижчою, варто говорити окремо, бо ж обрані (або ті, хто себе до таких зараховує) деколи виглядом, поведінкою, висловлюваннями побідні до дивакуватих гостей, що приходять на публічні культурні заходи. Щиро кажучи, окремих персонажів культурної "еліти" від цих диваків відрізняє хіба що неабияка впевненість у собі. Але тут варто додати одну річ: нашому суспільству байдуже до адаптації безневинних маргіналів. Вони змушені знаходити собі заняття, розваги, хобі власними силами або завдяки родичам і друзям.

Пенсіонери, інваліди, неповносправні, самотні диваки, нереалізовані митці – їм потрібно забезпечити духовні потреби та використати надлишок вільного часу. Раніше таких людей ігнорували аж до ізоляції чи звичайного непомічання. Тепер вони потроху вливаються до громади, їх принаймні впускають на поріг за умови дотримання мінімальних правил гігієни. Координатори акцій скрушно зітхають, передбачаючи недоречні запитання поважним гостям, але не поспішають кликати охоронців. Часто навпаки: ввічливо акредитують і дарують прес-пакет чи книжку на рецензію. Зрештою, дивні гості не винні, що виставки і презентації із вільним входом – для них один із небагатьох способів організувати власне дозвілля й отримати відчуття причетності до чогось. Та й кому заважає безголовий пупс на шворочці, що прикрашає шию відвідувачки книгарні?

Warning: session_write_close(): Failed to write session data (user). Please verify that the current setting of session.save_path is correct (/tmp/sessions_php54) in /sata1/home/users/cca/www/old.korydor.in.ua/libraries/joomla/session/session.php on line 676